Кордишівка (Вінницький район)

Ко́рдишівка — село в Україні, у Вороновицькій селищній громаді Вінницького району Вінницької області, за 3 км від станції «Вороновиці».

село Кордишівка
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Вінницький район
Тер. громада	Вороновицька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA05020050090033487
Основні дані
Засноване	1600
Населення	363
Площа	1,08 км²
Густота населення	336,11 осіб/км²
Поштовий індекс	23257
Телефонний код	+380 432
Географічні дані
Географічні координати	49°5′30″ пн. ш. 28°45′16″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	295 м
Найближча залізнична станція	Вороновиці
Відстань до залізничної станції	3 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Побережне, вул. Шевченка, 1
Карта
Кордишівка
Кордишівка
Мапа
Кордишівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кордишівка.

Історія

Після Січневого повстання 1863 року село було конфісковане у власника-поляка, поміщика Кароля Сєдроцького (Karol Siedrocki) ніби-то за участь у повстанні і взято у державну власність.^[1] Насправжді ж привідом для засудження став аркуш паперу з символікою повстанців.^[2] Сєдроцького було заслано до Сибіру, до Красноярська, потім до Вятки^[3].

Після цього на деякий час орендарем села став Ф.М. Чернявський, помісний дворянин Катеринославської губернії, мировий суддя, батько майбутньої революціонерки Г.Ф. Чернявської-Бохановської. У своїх спогадах вона так згадує село:^[4]

Кордишівка була дійсний перл і до цих пір малюється в моїй уяві як рай земний. Прекрасний комфортабельний будинок, що виходить головним фасадом і одною із сторін на обширний двір з величезним круглим "газоном" посеред, в центрі якого красувалася клумба красивих кольорів, а по всьому колу були симетрично розсаджені піони і помаранчеві corona imperialis; двома іншими сторонами будинок виходив в сад, частково фруктовий, частково парк, що переходив потім в гай, — ліс, як ми її звали.

Також Г.ф. Чернявська згадує, що, за переказами, у селі переховувалися учасники Січневого повстання. За описом, у будинку поміщика були прекрасні склепінчасті погреби з нишами для вина та фруктів.

Ф.М. Чернявський був орендарем села до осені 1868 року.

У кінці XIX ст. село мало 70 будинків, 348 мешканців, належало частково Долінським, частково Старицьким^[5].

Під час другого Голодомору у 1932–1933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 50 осіб^[6].

Особистості

• Грицюк Іван Григорович — ректор Київського технологічного інституту харчової промисловості.
• Стаднюк Іван Фотійович (1920—1994) — радянський прозаїк, сценарист, драматург і військовий журналіст, автор сценаріїв радянських фільмів «Максим Перепелиця», «Війна» та ін.