Кореляційна функція (квантова теорія поля)

Кореляці́йна фу́нкція — функціональне середнє (функціональне очікуване значення) добутку ${\displaystyle n}$ польових операторів^[en] квантової теорії поля в різних точках дійсного простору^[en]

${\displaystyle C_{n}\left(x_{1},x_{2},\ldots ,x_{n}\right):=\left\langle \phi (x_{1})\phi (x_{2})\cdots \phi (x_{n})\right\rangle ={\frac {\int {\mathcal {D}}\phi \;e^{-S[\phi ]}\phi (x_{1})\cdots \phi (x_{n})}{\int {\mathcal {D}}\phi \;e^{-S[\phi ]}}}}$

де S — дія.

Для кореляційних функцій, що залежать від часу, мається на увазі застосування оператора впорядкування за часом ${\displaystyle T}$.

Кореляційні функції також називають просто кореляторами.

Кореляційну функцію можна інтерпретувати фізично як амплітуду поширення частинки чи збудження.

Поняття (багаточастинкової) кореляційної функції (з відповідними змінами) також використовують у фізиці конденсованого стану^[1].

Див. також

• Функція Урселла^[en]
• Ефективна дія^[en]
• Функція Гріна (теорія багаточастинкових систем)
• Функція розбиття (математика)^[en]