Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Коритне (Шепетівський район)
село в Білогірському районі Хмельницької області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Кори́тне — село в Україні, у Білогірській селищній громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 413 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Коритненська сільська рада.
Назва села Коритне була дана чумаками, що йшли в Крим по сіль.
Раніше сіль була дефіцитним товаром і видобували її лише на півдні України - в Криму. То люди , торговці , їздили по сіль. І називали таких людей "чумаками".
Інколи, шлях цей був дуже довгим та непростим. Село Коритне якраз знаходилося на одному з таких маршрутів. Оскільки машин у той час не було, а замість транспорту були воли воли і їх потрібно було час від часу поїти, то вони зупинялися і поїли волів, бо в селі у місці під назвою "коритень" стояли корита з водою. І там напували волів. Тому й кажуть: "йдемо до коритня поїти худобу".
За часів УРСР тут був свій колгосп, клуб, школа, дитячий садок, бібліотека. І село було досить велике.
Основні сім'ї, вихідці з села по фаміліям:
- Томорські;
- Осташевські;
- Білашевські;
- Івчуки;
- Палічуки;
- Зелінські;
- Царуки.
Село місцеві мешканці ділять на "бригади" , такі собі частини села. Є перша бригада, друга бригада та третя бригада.
Мій прадід - Адам Осташевський приїхав в ці краї з Польщі. Чому саме сюди і що його до цього спонукало - не відомо та й він про це ніколи не розповідав, а може й ніхто його про це не розпитував.
По приїзду він купив собі тут багато землі і насадив у селі садки, бо земля у цих краях дуже родюча була. Палку ткнеш - і вже яблуня росте. А посеред села щей й ставок був. І якраз понад тим ставком прадід і пасіку розбив. Велику ... Вуликів більше ста було. Дуже рідкісно у ті часи, щоб людина зналася на бджільництві, вміла поводитись з бджолами, мед збирати, відкачувати та сортувати і зберігати А у нього були такі знання, та й по садівництву він умів правильно висаджувати дерева, ґрунт підбирати, прививати дерева один до одного. Та й на саджанці десь гроші треба було брати. І ось усі ці навики та гроші у нього були. Та й не тільки це, а й працьовитість, хист, талант.
Колись давно у селі й своя церква була, стояла вона серед села, але прийшли совєти і розібрали її. На тому місці побудували клуб, поряд - школу, і ще недалеко - бібліотеку.
Прийшовши в село совєти всіх заможніх людей обізвали куркулями і відібрали у них все майно. А їх самих зіслали до Сибіру чи ще куди.
Бо прадіда мого як забрали, то вже його ніхто не бачив ніколи. А землі його розділили між собою. І пасіку відібрали.
Ще пригадую бабуся моя , Веліна Адамівна, розповідала коли совєти прийшли, а вони були люд темний та неосвічений, то ніхто не вмів тому медовому ділу ради дати. Бо не знали. Не вміли до бджіл підійти. Доглядати їх не знали як. Мед збирати не вміли.
То й просили мою прабабусю їх того навчити. Бо вона знала теє. Їй прадід показував.
Remove ads
Історія
У 1906 році село Перерославської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 25 верст, від волості 10. Дворів 38, мешканців 686[1].
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[2].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Білогірської селищної громади.[3]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Білогірського району, село увійшло до складу новоутвореного Шепетівського району[4].
Remove ads
Цікавий факт
- У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» про цей населений пункт зазначено:
КОРИТНО, с, Острозький пов., Перерослинська вол., 22 км. від Острога. В кінці 19 ст. було там 95 домів 603 жителів, дерев'яна церква з 1753 р. (Василевська), дуже архаїчної конструкції. В 19 ст. селянської землі в К. було 466 дес. і фільварочної 581 дес, земля чорнозем на вапняному підкладі. В ур. Надишень, під час розкорчівки лісу, натраплено на неолітичну оселю і робітню кремінного знаряддя. В 1878 р. досліджував цю оселю член археологічного Т-ва, В. Рупневський, знахідки з К. віддав він до Дорпажу (Юр'єва, Естонія). .[5]
Remove ads
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads