Корнієнко Олександр Сергійович

Олександр Сергійович Корнієнко (нар. 12 травня 1984, Київ) — український політик від партії «Слуга Народу», громадський діяч з неформальної освіти. Перший заступник голови Верховної Ради України з 19 жовтня 2021 року^[1].

Корнієнко Олександр Сергійович
Перший заступник Голови Верховної Ради України
Нині на посаді
На посаді з	19 жовтня 2021
Президент	Володимир Зеленський
Попередник	Руслан Стефанчук
Народився	12 травня 1984(1984-05-12) (41 рік)  Київ, Українська РСР, СРСР
Відомий як	хімік-технолог, інженер
Громадянство	Україна
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Політична партія	«Слуга народу»
Діти	3 доньки
korniyenko.in.ua
Корнієнко Олександр Сергійович на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу	29 серпня 2019	—	Т.ч
Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корнієнко.

Життєпис

Освіта

• 2001—2007 — навчався у КПІ (магістр хімічної технології та інженерії).
• 2008—2010 — навчався у Вісбаденській академії психотерапії (Німеччина)^[2]

Робота

• 2001—2003 — журналіст журналу «Молоко», сайту music.com.ua;
• 2003—2004 — журналіст, редактор молодіжної газети «Молода гвардія»;
• 2004—2006 — засновник та видавець студентської газети «Студентка»;
• 2005—2008 та 2011—2013 — концертний директор та менеджер українського рок-гурту Крихітка (Крихітка Цахес);
• 2006—2008 — виконавчий продюсер мистецького об'єднання «Остання барикада», в рамках якого брав участь в організації ряду мистецьких акцій та фестивалів, зокрема, День Незалежності з Махном(м. Гуляйполе, Запорізька обл., 2006 р.).
• 2005—2010 — співзасновник молодіжної організації «СІМ — Спілка ініціативної молоді»^[3], яка займалась неформальною освітою та креативним дозвіллям молоді (рр.);
• З 2015 — голова Наглядової ради ГО «Біржа молодіжних проектів»;
• 2016—2018 — для проєкту GoCamp організовував приїзд до України волонтерів для участі у пришкільних мовних таборах.

• 2008—2010 — соціальний тренер
• 2010 — квітень 2019 — бізнес-тренер.

Політична діяльність

2004—2005 — учасник студентських протестів під час Помаранчевої революції.

З 2006 — політичне консультування на виборчих кампаніях, після Революції гідності працював з новими партіями та кандидатами. 2015 року працював у штабі кандидата на посаду міського голови Миколаєва від партії «Самопоміч» Олександра Сєнкевича^[4].

З листопада 2018 року — у команді Зеленського. Координував волонтерський проєкт спостерігачів від ЗеКоманди. Організовував роботу з наповнення виборчих комісій.

Керівник передвиборчого штабу партії «Слуга народу»^[5], кандидат в народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 7 у списку^[6]. Фізична особа-підприємець^[7].

Перший заступник голови депутатської фракції партії «Слуга народу»^[8], голова партії — з 10 липня 2019 року^[9].

Член Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування^[10], голова підкомітету з питань організації державної влади, державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, державних символів та нагород^[11]. Очолює Лічильну комісію^[12]. З травня 2019 року — керівник передвиборчого штабу партії «Слуга народу», кандидат в народні депутати від цієї партії.

З 10 листопада 2019 — керівник партії^[13].

У травні 2020-го став одним з ініціаторів законопроєкту від «Слуги народу», який за даними ЗМІ^[14], фактично офіційно дозволяє непрямий підкуп виборців в умовах пандемії коронавірусу.

Перший заступник голови Верховної Ради України від 19 жовтня 2021 року^[15]. Обраний замість Руслана Стефанчука, який перейшов на посаду голови Верховної Ради, замінивши Дмитра Разумкова^[16][17].

Фінансовий стан

Згідно з декларацію за 2020 рік, дохід сім'ї Корнієнко становив понад 1,2 млн грн. Зокрема, у Верховній Раді Корнієнко заробив 510 тис. 426 грн. Політик задекларував 104,9 тис. грн і $150 на банківських рахунках. У власності Корнієнка та його дружини — квартира в Києві площею 113 м² і вартістю 4,4 млн грн, квартира в Черкасах площею 85 м² вартістю 200 тис. грн та земельна ділянка та будинок у Київській області. Корнієнко також задекларував автомобіль Citroen C5 Aircross HDi 180 2019 року випуску вартістю майже 951 тис. грн. і 50 % авторських прав на пісні групи «2Саша»^[18][19].

Скандали

Держкіно

2 грудня 2019 року представники української кіноіндустрії написали відкритого листа до прем'єр-міністра, міністра культури, молоді та спорту та голови Нацагентства з питань держслужби з вимогою звільнити Корнієнка з Комісії з питань вищого корпусу державної служби,^[20] якого було призначено у цю комісію напередодні 20 жовтня.^[21] Його звинувачують у політичній заангажованості щодо кандидатури Юлії Сінькевич на посаду голови Держкіно, єдиної фіналістки конкурсу на цю посаду.^[22]

Сексизм

23 червня 2020 року потрапив у сексистський скандал, обговорюючи з членом партії «Слуга народу» Давидом Арахамія зовнішність депутатки Ірини Аллахвердієвої^[23]. Пізніше стало відомо, що обговорювали вони не Ірину Аллахвердієву, а Тетяну Домбровську^[24].

Сім'я

Одружений. Разом із дружиною виховують трьох доньок.