Коровія

Корові́я — село в Україні, у Чернівецькій міській громаді Чернівецького району Чернівецької області.

село Коровія
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Чернівецький район
Тер. громада	Чернівецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA73060610020031837
Основні дані
Населення	2992
Поштовий індекс	60410
Телефонний код	+380 3734
Географічні дані
Географічні координати	48°13′34″ пн. ш. 25°58′15″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	232 м
Водойми	р. Коров'я
Місцева влада
Адреса ради	60410, Чернівецька об}л., Чернівецький р-н, с. Коровія
Карта
Коровія
Коровія
Мапа
Коровія у Вікісховищі

Назва

Назва походить від річки Коровії.

На переломі XIX-ХХ століть побутувала версія Даніеля Веренки, що ім’я утворене від назви «корова» = спокій (сонливість) . Однак за народним переказом назва села нібито походить від слова «корова» у значенні видолинок. Населений пункт справді лежить у долині однойменного струмка, який обтікає півколом гору Коровала^[1].

Географія

Розташоване на річці Коровії (ліва притока річки Дереглую), за 26 км від районного центру, за 2 км від залізничної станції в селі Валя Кузьмина. Сільраді підпорядковане с. Валя Кузьмина.

Герб

Щит перекинуто вилоподібно розділений лазуровим, червоним і зеленим. У першій частині срібна церква із золотими покрівлями та куполом. У другій частині три срібні дубові листи з двома золотими жолудями. У третій частині золота голова корови прямо, зі срібними рогами, що супроводжується зверху золотим лісовим горіхом.^[2]

Історія

У XIV - XVIII століттях територія Коровії разом із землями Чагра і Молодії входила до складу села (громади) Козмин, що розташувалося між населеними пунктами Кучур (Великий Кучурів), Чернівці і Луковиця. Це підтверджується межовим описом села Козмин від 3 квітня 1488 року, коли господар Молдавського князівства Штефана Великий подарував «питоме» (власне) село на ім’я «Козминул» Путнянському монастиреві^[3].

В районі нинішньої Коровії у документі згадуються «велика дорога», що вела з Чернівців, присілок Вільховець (нині Годилів), що належав до села Кучур (Великий Кучурів), долини Переєм (Перейма) і Коровієва, потік Коровія, Плючкова пасіка. Від потоку Коровія межа пролягала через лози і вела на камінь, розміщений на верху Хлубокої (Глибокої) долини, а відтак через долину до річки Дереглуй…. Згадані межові знаки загалом співпадають з межею села Коровія, зафіксованою на мапах XVIII–XIX століть.

Найдавніша згадка про Козмин (Cusminen) – населений пункт між Снятином і Серетом – датується 1334 роком. Це пов’язано з розміщенням в цьому поселенні місіонерської місії католицького чернечого Ордену братів менших (міноритів), що належала до вікаріату Русі (vicaria Russiae)^[3]. В латиномовних джерелах XIV століття Руссю, або ж королівство Русь (лат. Regnum Russiae), називали Галицьке князівство.

Згадка про Коровію як окремий населений пункт є в писемних джерелах XVIII століття.

У 1497 році поблизу с. Валі Кузьминої молдавський господар Стефан III розбив військо польського короля Альбрехта.

В околицях села виявлено залишки поселення трипільської культури (ІІІ тисячоліття до н. е.), доби бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.) та слов'ян (VIII-Х століття н. е.)^[4].

Станом на 1904 р. населення Коровії складало 1659 осіб. На той час селище належало до Чернівецького повіту Герцогства Буковини і було власністю православного релігійного фонду. Громада селища мала власну печатку з зображенням корови («називним» гербом) і написом німецькою мовою «Gemeinde Korowia».

Населення

У 1774 році в Коровії проживало 29 сімей (близько 150 осіб)^[5].

Згідно з австрійським переписом 1890 року громада села Коровія складалася з 1481 мешканця. За віросповіданням 1448 осіб були православними, 17 осіб — католиками, у тому числі 8 осіб — греко-католиками, а ще 15 осіб сповідувала юдаїзм.

За національним складом, що визначався на основі розмовної мови, Коровія була поліетнічною сільською громадою, у якій румуни та українці становили абсолютну більшість. Третю етнічну групу представляли євреї, які за розмовною мовою записували себе німцями^[6].

Етномовний склад населення села Коровія, 1890 р.
Етноси	Число осіб	Відсоток
українці	704	47,53
румуни	750	50,65
німці	27	1,82

Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії^[7]:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
румуни	1529	89,52 %
німці	114	6,67 %
українці	39	2,28 %
поляки	12	0,70 %
євреї	12	0,70 %
росіяни	1	0,06 %
не вказали	1	0,06 %

Мовний склад населення за даними перепису 1930 року^[7]:

Мова	Кількість осіб	Відсоток
румунська	1515	88,70 %
німецька	115	6,73 %
українська	50	2,93 %
їдиш	12	0,70 %
російська	10	0,59 %
польська	5	0,29 %
не вказали	1	0,06 %

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[8]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	2039	68.15%
румунська	931	31.12%
російська	18	0.60%
польська	1	0.03%
болгарська	1	0.03%
інші/не вказали	2	0.07%
Усього	2992	100%

Уродженці села

• Чередарик Людмила Флорівна (* 1 січня 1953 року.) — український журналіст, редактор. Член Національної спілки журналістів України (НСЖУ). В 1976 році закінчила факультет журналістики Львівського ордена Леніна державного університету імені Івана Франка. Стажувалася у Швеції. Працювала кореспондентом, зав відділом районної газети «Ленінським шляхом» (м. Новоселиця Чернівецької області), оглядачем чернівецької обласної газети «Молодий буковинець», нині шеф-редактор газети «Версії». Готувала авторські передачі на радіо і телебачення, її матеріали передруковувались англійськими, канадськими, ізраїльськими засобами масової інформації (ЗМІ). Друкується у всеукраїнських газетах «Київські відомості», «Ваше здоров'я». Лауреат обласної журналістської премії імені Володимира Бабляка. Нагороджена медаллю «Нестор-літописець» у номінації «Економіка очима журналіста»^[9].