Короленко Володимир Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Короленко.

Володимир Васильович Короленко (нар. 28 червня 1979 року, Київ, Україна) — український лікар, науковець, державний службовець і громадський діяч. Заступник Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (з 2019)^[2][3]. Державний службовець 1 рангу (2025)^[4]. Доктор медичних наук (2021). Заслужений працівник охорони здоров'я України (2025).

Короленко Володимир Васильович
Народився	28 червня 1979(1979-06-28) (46 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	лікар, політик, державний службовець, науковець, викладач університету, громадський діяч
Alma mater	Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Галузь	Соціальна медицина, громадське здоров'я
Заклад	Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками
Посада	заступник голови
Науковий ступінь	д.м.н.[1] (2021)
Відомий завдяки:	Дослідив особливості імунопатогенезу нейрофіброматозу І типу. Розробив концептуальну функціонально-організаційну модель системи дерматовенерологічної допомоги населенню в умовах реформування охорони здоров’я.
Нагороди

Життєпис

У 1998 році закінчив з відзнакою Перше Київське медичне училище за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобув кваліфікацію фельдшера. У 2005 році закінчив з відзнакою Національний медичний університет імені О. О. Богомольця за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобув кваліфікацію лікаря. У 2003 і 2004 роках був стипендіатом академічної стипендії Президента України. Переможець конкурсу «Студент Києва» 2002 і 2004 років у номінації «Природничі науки» від  Громадського фонду Святого Андрія Первозваного^[5]. У 2017 році закінчив з відзнакою Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління у сфері охорони здоров'я» та здобув кваліфікацію магістра державного управління (спеціалізація — стратегічне управління у сфері охорони здоров'я). У 2018 році пройшов програму Національної академії державного управління при Президентові України «Політика та управління у секторі економіки та фінансування системи охорони здоров'я в Україні» (адаптовано з навчального курсу Гарвардської школи громадського здоров'я ім. Т. Х. Чена). У 2021 році завершив річну програму «Управління публічними фінансами» у Київській школі економіки.

Трудову діяльність розпочав з вересня 1998 року по червень 2005 року на посаді фельдшера відділення невідкладної медичної допомоги Центральної районної поліклініки Подільського району м. Києва. З серпня 2005 року по вересень 2009 року працював старшим лаборантом кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. У 2007—2009 роках відповідно до рішень Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки був стипендіатом Кабінету Міністрів України для молодих вчених. З вересня 2009 року по листопад 2011 року — асистент, з жовтня 2013 року по червень 2018 року — доцент (за сумісництвом) кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.

З листопада 2011 року по червень 2013 року Володимир Короленко працює заступником начальника управління лікувально-профілактичної допомоги — начальником відділу організаційно-методичної роботи, діловодства та контролю Головного управління охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації. З червня 2013 року по серпень 2015 року, а також з березня 2017 року по вересень 2017 року — начальник управління лікувально-профілактичної допомоги Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації. Запропонував рейтингову систему формування складу госпітальних округів Київщини, згодом покладену в основу розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 р. № 194-р «Про затвердження переліку та складу госпітальних округів Київської області»^[6]. З вересня 2017 року по вересень 2018 року — начальник управління з питань забезпечення депутатської діяльності та роботи з постійними комісіями виконавчого апарату Київської обласної ради.

З серпня 2018 року по серпень 2019 року — консультант з розвитку гнучких та стійких систем охорони здоров'я Центру громадського здоров'я МОЗ України (за цивільно-правовою угодою). Розробив Примірний статут та Примірну структуру центру громадського здоров'я (обласного, міст Києва та Севастополя) (затверджені наказом МОЗ України від 02.11.2018 № 2012)^[7], а також координував створення мережі регіональних закладів громадського здоров'я з урахуванням потенціалу існуючих лабораторних центрів Міністерства охорони здоров'я України.

З лютого 2019 року по серпень 2019 року — доцент, з липня 2023 року — професор (за сумісництвом) кафедри прикладної медицини Університету «КРОК». Забезпечив створення першої в Україні магістерської програми з громадського здоров'я у приватному виші^[8].

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 644-р призначений на посаду заступника Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, за посадою також — заступника Головного державного інспектора України з контролю якості лікарських засобів^[9], повторно призначений відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2024 р. № 779-р^[10]. Забезпечив розробку урядової постанови, якою вперше за останні сім років затверджено обсяги квот на 2022 рік, у межах яких здійснюється культивування рослин, що містять наркотичні засоби і психотропні речовини, а також виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України та вивезення з території України наркотичних засобів і психотропних речовин (постанова Кабінету Міністрів України від 13.09.2022 № 1027)^[11], підтверджено євроінтеграційні прагнення нашої країни у зазначеній сфері та забезпечено виконання міжнародних зобов'язань України. Ініціював затвердження та реалізацію Комунікаційної стратегії Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на 2020—2025 роки, оновленої у 2024 році з урахуванням розбудови безбар'єрного простору^[12]. Як наслідок, за результатами моніторингу Державним комітетом телебачення і радіомовлення України інформаційного наповнення офіційних вебсайтів центральних та місцевих органів виконавчої влади офіційний сайт Держлікслужби незмінно входить до трійки найкращих серед 65 вебсайтів центральних органів виконавчої влади^[13][14][15]. Забезпечив розробку символіки Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженої Указом Президента України від 06.10.2021 № 509/2021^[16].

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну забезпечив діяльність Держлікслужби відповідно до своїх повноважень, оперативну взаємодію з Міністерством охорони здоров'я та іншими державними органами щодо своєчасного забезпечення населення доступними та якісними лікарськими засобами, щотижневого моніторингу цін на соціально значущі ліки, приведення нормативно-правової бази у відповідність до вимог воєнного стану. В умовах воєнного стану забезпечив безперебійне виконання регуляторних функцій Держлікслужби щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, організував імплементацію закону про медичний канабіс в частині контролю обігу (прийнято сім постанов Уряду)^{[17][18][19][20][21][22][23]}. У співпраці з Міністерством оборони України забезпечив врегулювання контрольованого доступу до знеболюючих лікарських засобів для надання медичної допомоги пораненим військовослужбовцям на догоспітальному етапі^[24].

Організував взаємодію Держлікслужби з АТ «Укрпошта» щодо створення пілотного проєкту «Укрпошта Аптека» для забезпечення ліками жителів прикордонних та прифронтових областей з лютого 2024 року^[25].

У 2024 році уведений від Держлікслужби до складу робочих (переговорних) груп щодо підготовки переговорних позицій України під час переговорів з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про вступ України до Європейського Союзу. Представники Держлікслужби у березні 2025 року презентували прогрес України у гармонізації регулювання лікарських засобів із правом ЄС в межах офіційного скринінгу відповідності українського законодавства праву Європейського Союзу, а у Звіті по Україні в межах Пакета розширення ЄС 2025 року^[26] відзначено значний прогрес України у сфері охорони здоров'я, який отримав оцінку good progress (4 бали з 5 можливих)^[27][28].

Відповідно до рішень МОЗ України уведений до наглядового комітету та робочої групи з питань підготовки та впровадження проєкту Twinning «Підтримка створення органу державного контролю за лікарськими засобами та медичними виробами» за участі фахівців країн ЄС (Литва, Німеччина, Польща)^[29][30].

У липні 2025 року підписав від Держлікслужби Меморандум про співпрацю з Благодійним фондом «Суперлюди» (Superhumans), яким передбачено взаємне залучення до освітніх процесів, спільне проведення інформаційних заходів в сферах державного регулювання обігу лікарських засобів та державного ринкового нагляду в частині медичних виробів, зокрема, засобів для протезування^[31].

Ініціював створення Молодіжної ради при Держлікслужбі^[32], перше засідання якої відбулося 16 жовтня 2025 року^[33].

У липні 2025 року підписав заяву про приєднання Держлікслужби до Хартії стійкості людського капіталу (Human Capital Resilience Charter)^[34] — ініціативи, започаткованої Міністерством економіки України за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку та Академії Фольке Бернадотте (Швеція) у співпраці з Korn Ferry як комплексної системи, покликаної сприяти створенню стійкого, інклюзивного та сталого ринку праці в Україні^[35].

Науковець

Від 2010 року — кандидат медичних наук (науковий керівник — доктор медичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України Володимир Коляденко; дисертацію на тему «Сигма-ШОЕ та імунологічні показники крові при нейрофіброматозі І типу» захищено у вересні 2009 р. за результатами наукового дослідження за кошти гранту Президента України для обдарованої молоді за 2007 рік^[36][37]). У 2008—2009 роках входив до робочої групи науково-дослідної роботи Національного медичного університету імені О. О. Богомольця та Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України зі створення мазі антимікотика Теобону-дитіомікоциду (було одержано дослідні партії препарату, підготовлено науково-технічну документацію для промислового випуску мазі).

Від 2021 року — доктор медичних наук (тема дисертації «Медико-соціальне обґрунтування удосконалення системи дерматовенерологічної допомоги населенню в умовах реформування охорони здоров'я», науковий консультант — доктор медичних наук, професор Тетяна Грузєва)^[38][39]. У лютому 2017 року — учасник програми «Запрошений професор» Люблінського католицького університету імені Івана Павла II (Люблін, Польща). Гостьовий лектор з актуальних проблем громадського здоров'я у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка^[40], Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця^[41][42][43], Національному університеті «Києво-Могилянська академія»^[44], Регіональному центрі підвищення кваліфікації Київської області (Київська обласна державна адміністрація), Національному університеті харчових технологій^[45].

Обгрунтував та розробив концептуальну функціонально-організаційну модель системи дерматовенерологічної допомоги населенню в умовах реформування охорони здоров'я, яку побудовано на принципах профілактичної спрямованості, інтеграції із системою громадського здоров'я, пацієнт-орієнтованості, міжсекторального та мультидисциплінарного підходів, науковості, високотехнологічності, інновативності, розширення професійної самоврядності.

Є автором та співавтором понад 250 праць, у тому числі національного підручника «Дерматологія, венерологія» українською (2012) та англійською (2013) мовами, монографій «Кадрова політика у сфері охорони здоров'я України в контексті європейської інтеграції» (2018)^[46], «Establishing a Mental Healthcare System: A Multisectoral Approach in the Public Health Paradigm (Based on the Case Study of Kyiv and Kyiv Region)» («Створення системи охорони психічного здоров'я: багатосекторальний підхід у парадигмі громадського здоров'я (на прикладі Києва та Київської області)», англійською мовою, США, 2025)^[47], операційного посібника «Розробка та фінансування регіональних і місцевих програм громадського здоров'я» (2019)^[48], навчального посібника «Громадське здоров'я» (2021)^[49], наукових статей у виданнях, включених до наукометричних баз Scopus та Web of Science. Автор статей «Енциклопедії сучасної України»^[50]. Результати його наукових праць впроваджені до нормативно-правових актів у сфері охорони здоров'я.

Наукові інтереси стосуються розвитку системи громадського здоров'я, розбудови людського потенціалу України, історії медицини.

У 2007—2011 рр. — головний редактор «Українського науково-медичного молодіжного журналу»^[51], від 2013 р. — член редакційної ради «Українського журналу дерматології, венерології, косметології»^[52]. Від 2016 р. — рецензент журналу «European Journal of Public Health^[en]» видавничого дому Oxford University Press, від 2023 року — журналу «Proceedings of the Shevchenko Scientific Society. Medical Sciences» («Праці Наукового Товариства ім. Шевченка. Медичні науки»)^[53].

Громадська діяльність

З 2008 по 2012 рік — голова Ради молодих вчених при Міністерстві охорони здоров'я України^[54]. З 2009 по 2017 рік — член Громадської ради при Міністерстві охорони здоров'я України

З 2018 по 2019 рік — член робочої групи при Міністерстві освіти і науки України з розроблення Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року^[55], затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 526-р^[56], ініціював включення до цієї Стратегії механізмів державно-приватного партнерства та венчурного фінансування.

У вересні 2021 — січні 2025 року працював у складі міжсекторальної робочої групи з питань розробки Стратегії розвитку системи охорони здоров'я до 2030 року^[57], напрацювання якої впроваджені до Плану відновлення системи охорони здоров'я України від наслідків війни на 2022 ‐ 2032 роки^[58] та нової редакції Закону України «Про лікарські засоби»^[59].

З серпня 2025 року приєднався до Національної науково-експертної ради з розвитку, регулювання та міжнародного партнерства в сфері штучного інтелекту (UA-AI) за напрямом «Штучний інтелект у сфері громадського здоров'я та розбудови людського потенціалу»^[60].

Долучався до благодійних акцій та волонтерства у рамках Ротарі Інтернешнл.

Неодноразово входив до складу Національної експертної комісії громадської відзнаки за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона»^[61][62].

Обраний дійсним членом громадських академій наук — Національної академії наук вищої освіти України (2022, відділення медицини), Міжнародної академії освіти і науки (2022, відділення медицини, з 2018 — член-кореспондент), Академії економічних наук України (2025, відділення менеджменту та економіко-математичних методів), членом Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) (2022, лікарська комісія), членом-кореспондентом (асоційованим членом) Royal Society for Public Health^[en](Королівського товариства громадського здоров'я, Велика Британія) (2018). З вересня 2025 року залучений до Наукової ради з проблем захисту і підтримки психічного здоров'я населення України при Відділенні психології та спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України.

З вересня 2025 року — радник президента Національної академії медичних наук (на громадських засадах). Сприяв вступу України в особі Національної академії медичних наук України до Федерації Європейських академій медицини (FEAM) у жовтні 2025 року^[63].

Відзнаки

• стипендія Київського міського голови студентам міста (2002),
• академічна стипендія Президента України (2003, 2004),
• грамота Президії Національної академії наук України (2004),
• подяка Київського міського голови (2004),
• почесна відзнака «За активну громадську діяльність» Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді (2004),
• премія Академії медичних наук України (2005),
• стипендія Кабінету Міністрів України для молодих вчених (2007-2009),
• золота медаль Товариства „Знання” України (2008),
• премія Європейської академії дерматології та венерології (2009),
• орден Преподобного Агапіта Печерського II ступеня (2014) від митрополита Київського і всієї України Володимира,
• Подяка Прем'єр-міністра України (2020),
• відзнака Ротарі Інтернешнл Paul Harris Fellow (2023),
• подяка Комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування (2023),
• почесна медаль «125 років лікарської комісії НТШ» (2023),
• грамота Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (2024),
• Заслужений працівник охорони здоров'я України (2025).^[64]

Родина

Внучатий племінник Куриленка Онисима Даниловича (1904—1982) — українського науковця-хіміка, одного із засновників колоїдної хімії в Україні, члена-кореспондента НАН України^[65].