Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Король Артур
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Коро́ль Арту́р (англ. Arthur, також валлійською мовою, ірл. Artur) — головний персонаж «легенди про короля Артура», яка є однією з найвідоміших легенд сучасного світу, міфологічний національний герой Британії[6]. Відомості про Артура в основному складаються з літературних творів та фольклору, а історичне існування короля Артура викликало сумніви ще в XII столітті (тобто відразу, як Артуру вперше було надано звання короля Британії — в «Історії королів Британії» Гальфріда Монмутського). Вважається, що король Артур жив на початку VI століття, в Британії; й очолював війну бритів супроти саксів.

Одним із прообразів короля Артура вважається давньоримський військовик Луцій Арторій Каст.
Remove ads
Формування легенди
Узагальнити
Перспектива
Гільдас, Беда, Ненній, «Y Gododdin»
Перший етап формування легенди почався з бриттського вождя Гільдаса Премудрого (500—570 роки); англійського Беди Високоповажного[7] (731), який повторював відомості Гільдаса; валлійської поеми «Y Gododdin»[8] (VII ст.); валлійського історика Неннія[9] (Історія бриттів, 831); та Анналів Камбрії[10] (Уельса)» (970).
У Гільдаса та Беди ще нема ймення «Артур», а замість нього діє «Амброзій». Вважається, що найдавніша дотична згадка ймення «Артур» (Arthur) — у валлійській поемі «Y Gododdin» (написана бл. 575—600; автор Aneirin) — про одного з героїв йдеться: «він годував чорних воронів на валу, хоча Артуром він не був» (тобто «бився хоробро на валу фортеці»). Більше ні слова про Артура у поемі нема. У Неннія (831) вперше з'являється ім'я «Артур»; але Артур ще не король, а «величний полководець бриттів».
«Аннали Камбрії»
«Аннали Камбрії» (які дати-події описують буквально в кількох словах) сповіщають про «перемогу Артура біля гори Бадон» (в 516 році); та про «битву біля Каммлана» (в 537 році), в якій загинули Артур та «Медраут» (Мордред) (але не сповіщається, що вони вбили один одного). Але згадки про Артура в «Анналах Камбрії» виглядають як «пізніші вставки» — бо незрозуміло, як же Гільдас Премудрий (який жив в часи тих «перемог Артура») не помітив Артура.
«Мабіногіон»
Окремо стоять валлійські та бретонські народні казки, легенди, вірші (насамперед мова про валлійський цикл легенд «Мабіногіон»), в яких Артур або постає захисником Великої Британії від завойовників, або ж воює супроти «фантастичних ворогів із потойбічного світу». Загальновизнано, що поема «Кілхух та Олвен» (з циклу «Мабіногіон») створена до появи «Історії королів Британії» Гальфріда Монмутского. А увесь цикл «Мабіногіон» датують як створений в 1060—1200 роках.
«Історія королів Британії»
Друга стадія формування «легенди Артура» — почалася через півсторіччя після Вільгельма I Завойовника (1066), коли в 1138 році Гальфрід Монмутський оприлюднив «Історію королів Британії» (лат. Historia Regum Britanniae), яку називають також «Історія Брутова» (за йменням «першопредка бриттів» — Брута). «Історія Брутова» повинна була показати «нормандців Вільгельма Завойовника» як «нащадків бриттів — в боротьбі супроти саксів».

В «Історії королів Британії» з'являється перша послідовна розповідь (а не уривчасті повідомлення) про «короля Артура». Ця праця об'єднує «Енеїду» Вергілія, «відомості Гільдаса та Неннія», «елементи валлійського фольклору». У Гальфріда з'явилося багато персонажів та сюжетів, які в наш час є невід'ємною частиною Артурівської історії:
- Артур вперше названий «королем»;
- вперше Артур змальований як король Англії, якій переміг саксів й створив імперію з Британії, Ірландії, Ісландії, Норвегії та Галії;
- вперше з'явилися батько Артура — Утер Пендраґон, чарівник Мерлін, «дружина Артура» Ґвіневера, меч Екскалібур, Камінь Артура; сюжет про зачаття Артура та «народження Артура в замку Тінтагель»;
- сюжети про зраду «дружини Артура» та про загибель Артура від рук його племінника Мордреда в Каммлані;
- про поховання Артура на острові Авалон.
Гальфрід писав про Артура як про історичного персонажа «Історії королів Британії», але сама ця «Історія» написана з явними елементами «не історичних, а міфічних відомостей». Тобто в «Історії королів Британії» є чимало фантастичного вимислу, який дозволяє віднести її скоріше до міфологічного епосу, аніж до літопису.
Остаточно «легенда про короля Артура» оформилася в наступні XII–XV сторіччя в численних романах та романтичних поемах; а вінцем є твори «сера Мелорі». Версію Гальфріда (1138) вважають відправною точкою для формування легенди про короля (саме короля) Артура. А версію Мелорі (надрукована в 1485 році) — класичним варіантом легенди.
Remove ads
Міфічний родовід легенди
Узагальнити
Перспектива
Кономор ап Тутвал | ||||||||||||||||
Костянтин III | ||||||||||||||||
Утер Пендрагон | ||||||||||||||||
невідома жінка | ||||||||||||||||
Король Артур | ||||||||||||||||
Амлауд Вледіг | ||||||||||||||||
Іґрейна | ||||||||||||||||
невідома жінка | ||||||||||||||||
Лицарські романи

У середні віки, продовжуючи теми Гальфріда — про Артура писали:
- автори куртуазних романів Кретьєн де Труа (XII ст.) та Вольфрам фон Ешенбах (XII ст.); * анонімні автори Вульгати (народних романів XIII ст.).
Ці твори, побудовані на європейському фольклорі, є творами літератури, а не історіографії. Більшість з них використовували королівство Артура — для розміщення там подвигів нових героїв-лицарів: Гавейна, Ланселота, Галахада, Персиваля; та інших.
Французький письменник XII століття Кретьєн де Труа, додав Ланселота, Святий Грааль, Камелот; започаткував жанр артурівських романів, які стали значною частиною середньовічної літератури. У цих французької легендах — увага часто переходить від короля Артура до інших символів, та персонажів (насамперед, до окремих лицарів Круглого столу).
Відомі «Лицарські романи» :
- Кретьєн де Труа
- «Ланселот, або Лицар воза» (близько 1168)
- «Івейн, або Лицар з левом» (між 1176—1181)
- «Трістан»
- «Ерек і Еніда»
- «Персеваль, або Повість про Грааль» (бл. 1182)
- Гартман фон Ауе — лицарські романи «Ерек» та «Івейн» (написані наприкінці XII сторіччя).
- Вольфрам фон Ешенбах — «Парсіфаль» (бл. 1210).
- «Ланселот-Грааль» (цикл «Вульгати», анонімні автори; написано бл. 1230 р.).
- Невідомий автор — «Сер Гавейн та Зелений лицар» (XIV ст.) — найкращий англійський лицарський роман у віршах.
- Сер Томас Мелорі — роман «Смерть Артура» (видано в 1485 р.) — основне й найповніше джерело.
- Герби Карла Великого, короля Артура та Готфрі Бульйонського в переліку "Дев'ять достославних" (1475–1500 роки) — Баварська державна бібліотека в Мюнхені, Cod.icon. 308 N
- Герби Карла Великого, короля Артура та Готфрі Бульйонського в переліку "Дев'ять достославних" (1459) — з колишньої бібліотеки "Cotta"
- Можливий герб Артура (блакитне тло та три золотих корони) — французький варіант, який подібний до герба королів Франції
- Табличка на зруйнованій могилі "короля Артура"; на тлі руїн абатства Гластонбері (фото 2004 року)
Від «Історії Брутової» до наших часів
Артурівська література заквітла в середні віки, але її популярність зменшилася в наступні століття (після упаду лицарства); але Артуріана відродилася в XIX столітті. У XX—XXI століттях легенда продовжує жити в масовій культурі Європи та світу: в літературі (відомі численні перекази та пародії-перелицювання легенди), в кінематографі, на телебаченні, в пресі.
Remove ads
У масовій культурі
Узагальнити
Перспектива
Література
- У Гаррі Поттері згадуються Мерлін і Морґана. Деякі персонажі цієї саги названі на честь персонажів Артуріани (Гніверера, Персіваль, Блез, Ґавейн).
- У Темній Вежі стрільці є нащадками короля Артура (там він названий Артур Ельд). Також є персонаж на ім'я Мордред.
- Роман «Король Артур і лицарі Круглого столу», досить близький до оригінальних легенд, написав британський письменник Роджер Ланселін Ґрін.
Кінематограф
У кінематографі найзначніші фільми за «легендою Артура»:
- «Лицарі круглого столу» (1953)
- «Камелот» (1967, екранізація однойменного мюзиклу)
- диснеївський «Меч в камені» за книгою Уайта
- «Екскалібур» (1981)
- «Перший лицар» (1995) — вільна інтерпретація історії Ланселота
- «Тумани Авалону» (2001)
- «Мерлін»
- Король Артур (2004) — фільм, знятий за мотивами суперечливої «сарматської гіпотези»[джерело?], відповідно до якої:
- «усі лицарі Артура» були сарматами (а Сарматію розуміють як «південь сучасної України»);
- сам Артур був римським воєначальником Луцієм Арторіусом Кастусом, який командував великим загоном кавалерії (імовірно, сарматів) у складі «Легіон VI Переможний» (лат. Legio VI Victrix, у Британії та Арморіку близько 185 року, але у фільмі події відбуваються у V столітті).
- Король Артур також є одним із головних персонажів аніме Fate/stay night та його відгалужень Нескінченний світ мечів і Fate/zero. Щоправда, там він згадується в жіночій інтерпретації як королева Артурія або Сейбер — слуга Емії Широ, клас — Мечник.
- Останній легіон
- У франшизі «Зоряна брама» періодично згадуються Мерлін і Моргана як Древні, що вознеслися.
- Король Артур: Легенда меча
- Трансформери: Останній лицар
- У франшизі «Бібліотекар» фігурують Екскалібур, Галахад, Моргана та Ланселот
Музика
Існує американський павер-метал-симфонічний гурт під назвою «Камелот» (Kamelot, є еративом від англ. Camelot). Раніше існували декілька музичних гуртів різних напрямків під автентичною назвою Camelot.
Пародії, сатира
Образ Артура та його лицарів, починаючи з XIX століття, ставав об'єктом переробок і наслідування, іноді жартівливих:
- Американський сатирик Марк Твен помістив в епоху короля Артура свого сучасника, янкі з XIX століття — повість «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» (1889). Є екранізація цього твору: «Лицар Камелота» (англ. A Knight in Camelot, 1998).
- Пародія на Артуріану — фільм «Монті Пайтон і Священний Грааль», який є набором комічних скетчів на тему Артура, середньовіччя і лицарів. Пізніше за мотивами цього фільму був поставлений мюзикл «Спамалот».
- Дитяча книжка та французька трилогія «Артур і Мініпути» (фр. Arthur et les Minimoys; англ. Arthur And The Invisibles, 2006, 2009, 2010) — сюжет, яких узагалі не має стосунку до «легенди Артура», а взято лише популярне ім'я «Артур» та намір створити «епохальну легенду для дітей».
- У мультфільмі Шрек 3 є король Артур, а також Ланселот і Мерлін.
Ігри
- Лицарі Артура, Мерлін та Мордред є персонажами настольної гри The Resistance: Avalon.
Інше
- На честь короля Артура названо астероїд 2597 Артур[11]
Remove ads
Див. також
Література
- Томас Мэлори. «Смерть Артура [Архівовано 16 травня 2011 у Wayback Machine.]» (рос.)
- Гальфрид Монмутский. «История королей Британии [Архівовано 1 лютого 2011 у Wayback Machine.]» (рос.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads