Корпускуляризм

Корпускуляризм (від латинського corpusculum «маленьке тіло» та -ізм), — це сукупність теорій, що пояснюють природні перетворення в результаті взаємодії частинок (minima naturalia, partes exiles, partes parvae, particulae та semina).^[1] Він відрізняється від атомізму тим, що корпускули зазвичай наділені власною властивістю та є далі ділими, тоді як атоми не є ні тим, ні іншим. Хоча корпускулярні теорії часто пов'язують з появою ранньої сучасної механічної філософії, і особливо з іменами Томаса Гоббса,^[2] Рене Декарта,^[3][4] П'єра Гассенді,^[5] Роберта Бойля,^[5][6] Ісаака Ньютона,^[7] та Джона Локка,^[5][8][9] корпускулярні теорії можна знайти протягом усієї історії західної філософії.