Космос-188 - Wikiwand

«Ко́смос-188» — радянський безпілотний космічний корабель серії «Союз» (7К-ОК № 5 пасивний).

Коротка інформація Польотні дані корабля, Польотні дані екіпажу ...

30 жовтня 1967 виконав перше у світі повністю автоматичне стикування на орбіті з «Космосом-186».

Remove ads

Опис

Узагальнити

Перспектива

Корабель складався з трьох модулів: приладо-агрегатного відсіку (ПАВ), спускного апарата (СА), побутового відсіку (ПВ).

Приладо-агрегатний відсік

У відсіку розташована комбінована рушійна установка, паливо для неї, службові системи. Довжина відсіку 2,26 м, основний діаметр 2,15 м, максимальний діаметр 2,72 м. Рушійна установка складалася з 28 ДПО (двигуни причалювання і орієнтації) по 14 на кожному колекторі, з яких частина мали тягу 13,3 кгс, частина (12 штук) — 2,7 кгс, а також зближувально-коригувальний двигун (ЗКД) тягою 300 кгс для орбітального маневрування і сходу з орбіти. ДПО працювали на перекисі водню і не мали достатніх швидкісних характеристик для сходу з орбіти без коригувально-гальмівної рушійної установки (КГРУ). ЗКД працював на азотному тетраксиді і несиметричному диметилгідразині. Корабель мав дві незалежні КГРУ — основну і резервну.

У ПАВ також розміщені баки з 500 кг палива і балони високого тиску (~ 300 атм) з гелієм для наддуву баків.

Система енергопостачання з сонячних батарей (СБ) розмахом 9,80 м і площею 14 м² та акумуляторів. Система забезпечувала середню потужність 500 Вт.

Спускний апарат

У відсіку розташовані місця для космонавтів, системи життєзабезпечення, керування, парашутна система. Довжина відсіку 2,24 м, діаметр 2,2 м, житловий об'єм 3,5 кубометра. Під теплозахисним екраном розташовані двигуни м'якої посадки, на зовнішній поверхні — перекисні двигуни управління спуском, які керують орієнтацією під час польоту в атмосфері. Це дозволяє використовувати аеродинамічну якість СА і знизити перевантаження. СА покритий теплозахистом на основі абляційних матеріалів.

Побутовий відсік

Відсік мав довжину 3,4 м, діаметр 2,25 м, об'єм — 5 кубометрів. Він оснащений стикувальним вузлом і системою зближення «Ігла». У герметичному обсязі розташовувалося корисне навантаження і системи життєзабезпечення, зокрема туалет. Через посадковий люк на бічній поверхні відсіку космонавти входять в корабель на стартовій позиції космодрому.

Remove ads

Історія

Узагальнити

Перспектива

У 1967 році СРСР готувався відзначити 50-ту річницю більшовицького перевороту в жовтні 1917 року. Лідери Кремля сподівалися відзначити цю подію новими досягненнями в радянській космічній програмі, яка відзначить десятиріччя запуску першого «Супутника» в 1957 році.

На початку року існували два проєкти польоту людини в космос:

Корабель нового покоління «Союз 7K-OK». 1966 року відбувся один частково вдалий випробувальний політ і сталася одна катастрофічна спроба запуску, обидва рази без екіпажу.
Корабель «Союз 7К-Л1», створений на базі «Союзу 7K-OK», мав доправити радянських космонавтів навколо Місяця.

Незважаючи на різні невдачі на трьох попередніх випробувальних польотах «Союзу 7K-OK» («Космос-133», «Космос-140A» і «Космос-140»), Перший секретар ЦК КПРС Брежнєв і секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, відповідальний за роботу наукових установ, конструкторських бюро та промислових підприємств оборонно-промислового комплексу СРСР Дмитро Устинов тиснули на головного конструктора Мішина, щоб той спробував здійснити пілотоване стикування і видовищне переміщення екіпажу. За планом Комаров був пілотом активного космічного корабля «Союз-1», запущеного першим. «Союз-2» з екіпажем Биковського, Хрунова та Єлісєєва стартував наступного дня, Хрунов та Єлісєєв перейдуть крізь відкритий космос до «Союзу-1» і повернуться на землю з Комаровим.

Ця місія мала показати перевагу радянських технологій над американськими, особливо після загибелі екіпажу в пожежі на борту «Аполлона-204» 27 січня, а також перевірити кілька ключових елементів запланованої місії з посадки на Місяць (перше пілотоване стикування, перехід екіпажу через відкритий космос).

Після виходу «Союзу-1» на орбіту не розкрилась одна з двох панелей сонячних батарей і корабель не отримував достатньо електроенергії. Внаслідок цієї несправності вирішено достроково припинити політ. Корабель успішно зійшов з орбіти, однак після входження в щільні шари атмосфери на кінцевій ділянці приземлення через збій датчика тиску основний парашут не розкрився. Комаров випустив резервний парашут, який заплутався у стропах. Спускний апарат врізався у поверхню Землі в полі біля Оренбурга зі швидкістю приблизно 140 км/год. Космонавт загинув від удару.

У жовтні 1967 року пара безпілотних космічних апаратів «Союз», названих «Космос-186» і «Космос-188», виконала перше у світі повністю автоматичне стикування на орбіті. Це інженерне досягнення надало великий моральний імпульс радянській космічній програмі після загибелі Володимира Комарова. У довгостроковій перспективі автоматичне стикування дозволяло перші місячні місії і ранні орбітальні станції. Екіпаж американського космічного корабля «Джеміні-8» здійснив ручне стикування з ракетою Agena в березні 1966 року.

Remove ads

Підготовка

Узагальнити

Перспектива

Після запуску проблемного «Союзу-1» скасовано запуск корабля № 5. Його повернули з місця запуску у Тюратамі на завод ЦКБЕМ у Подліпках для перетворення на автоматизований корабель.

Зоряний датчик 45K погано працював під час попередньої місії і потребував термінового поліпшення. Під час зустрічі зі своїми соратниками 25 травня Мішин схвалив пропозицію свого заступника Бориса Чертока захистити 45K спеціальною блендою від засліплення сонячним світлом. Також мали поліпшити систему зв'язку під час спуску з парашутом. Помічник Мішина Едуард Корженевський повідомив, що всі нові креслення, зокрема для контейнера з парашутом, який переробили після катастрофи «Союзу-1», будуть готові до 1 червня.

Під час засідання Ради головних конструкторів 29 травня 1967 року Корженевський і Черток запропонували необхідні оновлення майбутніх кораблів 7K-OK. Федір Ткачов, відповідальний за парашутну систему, повідомив, що під час п'яти скидувань з літака парашути належно розкрилися, незважаючи на тиск всередині спускного апарата, що коливався від 0,46 до 0,64 атмосфери. Припускали, що високий тиск всередині модуля міг стиснути розгерметизований контейнер з парашутом, що перешкодило нормальному викиду парашута під час посадки «Союзу-1». Водночас Ткачов повідомив, що при герметизації спускного апарата контейнер з парашутом деформувався приблизно на 14 міліметрів. Скидування з літаків не відбувалося під найбільш екстремальними кутами спуску та бічними швидкостями. Систему не випробували в польоті через розгерметизацію корабля № 3 («Космос-140»).

31 травня Мішин планував доставити кораблі № 5 і № 6 на стартовий майданчик з 20 по 26 червня 1967 року.

1 червня Черток представив Мішину список апаратного забезпечення на борту 7K-OK, яке слід оновити на виконання рекомендацій Державної комісії.

25 вересня в Тюратамі на 31-му майданчику довелося розібрати корабель № 6 для установки нового контейнера з парашутом.

Схема польоту кораблів № 5 і № 6 була подібна до розробленої для першої пари кораблів 7K-OK в 1966 році. Через відсутність досвіду планування місій зближення балістична команда не запланувала критичне маневрування двох космічних апаратів у межах радіусу дії радянської мережі наземних станцій. Два кораблі здійснять історичне стикування без будь-якого впливу з Землі, повністю автоматизовано. Кораблі отримали позивні «Амур» і «Байкал», на честь річки і озера на Радянському Далекому Сході.

Державна комісія, яка наглядала за польотом, на засіданні 16 жовтня 1967 року встановила дати запуску для пари космічних апаратів на 25 жовтня та 27 жовтня 1967 року.

Планувальники розтягнули початкову програму польоту, щоб забезпечити достатньо часу для аналізу всіх систем на активному космічному апараті, перш ніж запустити пасивний і почати зближення. Активний космічний корабель літатиме майже три доби, перш ніж команда управління польотом на наземній станції в Євпаторії на Кримському півострові надасть Державній комісії в Тюратамі дані щодо статусу бортових систем. Якщо корекція орбіти корабля гарантуватиме його прохід над Тюратамом під час 49 оберту, запустять «Байкал», через кілька хвилин після виходу на орбіту наземне управління визначить орбітальні параметри нового корабля. Після цього група найвищих керівиків наземного контролю вирішить почати процес зближення або виконати додаткові корекції орбіти. Оператори польоту постійно контролюватимуть споживання палива і адекватну зарядку акумуляторів на космічному кораблі.

19 жовтня 1967 року команда управління польотами провела першу генеральну репетицію спільної місії «Союзів». Разом з Чертоком, до складу восьми провідних керіників та інженерів входили Агаджанов, Трегуб, Раушенбах, Большой, Родін, Старінець та Гагарін.

Підготовка кораблів № 5 і № 6 в Тюратамі виявила низку проблем і затримок, зокрема обпалених кабелів у системі електропостачання. При заливанні палива в рушійну установку корабля № 6 помилковою командою піротехнічної системи скинуто мембрану на паливному клапані.

24 жовтня Державна комісія та керівники конструкторського бюро ЦББЕМ виїхали з Москви до Тюратаму. Перед від'їздом Мішин зателефонував з Москви Чертоку в Крим і порадив команді управління польотом бути готовими до запуску не пізніше 27 жовтня.

Remove ads

Політ

Узагальнити

Перспектива

Запуск «Космосу-186»

27 жовтня 1967 року о 12:30 за московським часом з майданчика № 31 у Тюратамі з відхиленням 0,02 секунди від запланованого часу злетів активний корабель «Союз 7K-OK № 6» («Амур»).

В офіційних повідомленнях космічний корабель назвали «Космос-186», без уточнення мети польоту. Але вказано час запуску, який зазвичай не згадували в стандартних оголошеннях про серію «Космос». Також вказано орбітальні параметри, властиві космічним кораблям у попередніх місіях «Союзу».

На другому оберті управління місією підтвердило розкриття сонячних панелей і усіх антен. Борис Раушенбах повідомив, що космічний корабель стабілізував орієнтацію, а потім, як і планувалося, зорієнтував сонячні панелі на Сонце. Диспетчери перевірили роботу системи далекого зв'язку, відповідальну за вимірювання орбітальних параметрів корабля та передачу телефонних і телевізійних сигналів. Космічний апарат отримував достатній потік електроенергії від сонячних панелей, належно працювала система теплового контролю.

До кінця третьої доби управління місією змогло вивести активний космічний корабель на належну висоту для зближення, уможлививши запуск пасивного космічного корабля.

Запуск «Космосу-188»

30 жовтня 1967 року об 11:12:46 за московським часом з майданчика № 1 у Тюратамі злетів пасивний корабель «Союз 7K-OK № 5» («Байкал»). Офіційно названий «Космос-188».

На 49-му оберті активного корабля центр балістичних розрахунків у Большево під Москвою повідомив, що кораблі в межах необхідного 25-кілометрового «вікна» один від одного і відстань між ними не зростає. Неймовірна точність другого запуску означала, що радар активного корабля отримав сигнал радіомаяка від нещодавно запущеного пасивного крабля, тому можна почати зближення.

Найсхідніша наземна станція в Уссурійську на Далекому Сході СРСР передала необхідні команди перед виходом кораблів зі зони зв'язку. Обидва кораблі виконають маневри під час прольоту Тихого океану, Атлантики, а потім Африки поза контролем місії.

Стикування

Управління місією сподівалося отримати перші дані на коротких хвилях, які можуть відскакувати від іоносфери і забезпечити надгоризонтний зв'язок. Однак короткохвильове радіо чутливе до перешкод і могло передавати лише обмежені дані.

Наземна станція в Криму першою почула сигнали від двох кораблів, що наближалися зі заходу. Більш детальний аналіз телеметрії показав, що стикування відбулося в межах допустимих параметрів, але належного зчеплення не відбулося. Між стикувальними вузлами існував проміжок, що запобігав фізичному з'єднанню електричних роз'ємів на обох кораблях.

Увечері 30 жовтня Мішин, Керімов, Феоктистов, Каманін і Гагарін вилетіли з Тюратаму до Криму. На спільному засіданні Державної комісії інженери подали звіти на основі останніх розшифрованих польотних даних. Кораблі 127 секунд коригували взаємну орієнтацію, повертаючись один до одного стикувальними вузлами. Водночас кораблі віддалялися один від одного зі швидкістю 90 кілометрів на годину. «Амур» зупинив дрейф і почав зближення за допомогою ЗКД, зберігаючи при цьому пасивний космічний корабель «Байкал» у межах радіодосяжності. «Амур» зробив понад 30 поворотів і 28 вмикань ЗКД. На відстані 350 метрів процес зближення автоматично переключився на повільніший режим стикування, що вимагало 17 вмикань ДПО. Зближення тривало 54 хвилини, але активний корабель значно перевитратив паливо для головного ЗКД і двигунів ДПО.

Система «Ігла» вимкнулась, коли стикувальний штир активного корабля торкнувся конуса пасивного корабля. Після механічного захоплення почалося стягування двох кораблів, але телеметрія не зареєструвала завершення. За оцінками експертів зі стикування, кораблі перебували на відстані 85 міліметрів один від одного. Телевізійні зображення з орбіти підтвердили жорстке зчеплення космічних апаратів.

Оскільки тривалий політ з частково зчепленими кораблями вважався ризикованим, управління місією наказало кораблям розстикуватися після двох обертів спільного польоту. Оператори наживо дивилися розходження.

Посадка «Космосу-186»

Після успішного відстикування «Космос-186», який майже вичерпав запаси палива, першим зійшов з орбіти 31 жовтня 1967. Оптичний датчик системи зоряної та сонячної орієнтації, ймовірно, через надмірне освітлення Сонцем, не зафіксував необхідну навігаційну зірку, тому було неможливо достатньо точно зорієнтувати корабель, щоб забезпечити аеродинамічний підйом під час входу в атмосферу Землі. Спускний апарат виконав балістичний спуск, який завершився м'якою посадкою.

Посадка «Космосу-188»

Оскільки космічний корабель «Союз 7K-OK № 5» («Космос-188») виконував пасивну роль під час зближення, у нього залишалися запаси палива для додаткових випробувальних маневрів. Керімов і Мішин потопали у вітальних дзвінках від Ради Міністрів і Центрального комітету партії, тому наказали операторам повернути корабель на Землю.

Для аеродинамічного спуску оператори місії наступного дня після посадки «Космосу-186» перевіряли роботу зоряного датчика на кораблі «Космос-188». Після висновку, що прилад на другому кораблі має таку саму проблему, як і на першому, інженери перейшли на резервну іонну систему орієнтації.

2 листопада операторам вдалося зорієнтувати корабель за допомогою іонної системи і увімкнути послідовність посадки. Коли космічний корабель почав гальмівний імпульс, іонна система дала збій над Південною півкулею.

Невдала орієнтація вивела корабель на нижчу траєкторію, що порушило навігаційні параметри в системі управління польотом. Механізм самознищення підірвав спускний апарат після значного перельоту повз плановану зону посадки. За даними радянського зенітного радара, вибух стався поблизу міста Іркутськ. За прогнозами, якби система підриву не спрацювала, капсула приземлилася б приблизно за 400 кілометрів на схід від Улан-Уде на радянському Далекому Сході.

Дезінформація

1 листопада 1967 року газета «Правда» опублікувала святкове повідомлення від космічної галузі, присвятивши перше в світі автоматизоване стикування в космосі до 50-річчя революції.

За традицією радянської секретності, успішне стикування космічних кораблів «Союз 7K-OK» супроводжувалося дезінформаційною кампанією. В офіційному висвітленні польоту радянська преса почала послідовно публікувати зображення кораблів скасованого проєкту «Союз-Р». «Новітні космічні апарати», які віддалено нагадують «Союз», також називали «супутниками», а не «космічними кораблями», як було заведено для повідомлень про пілотовані польоти. З цими зображеннями випущені численні плакати, поштові марки та поштові картки. Масштабні моделі втаємничених кораблів використовувались як сувеніри та в навчальних закладах.

У 1985 році офіційна радянська публікація зазначила «Космос-186» і «Космос-188» безпілотними космічними кораблями «Союз».

Remove ads

Посилання

«Космос-188» на сайті Космічна енциклопедія(англ.)
Відновлення після трагедії «Союзу-1»(англ.)
Запуск «Союзу 7K-OK № 6» («Космос-186»)(англ.)
Стикування «Союзів» у космосі(англ.)
Стикування «Союзів» у космосі(англ.)
Посадка «Союзу 7K-OK № 5» («Космос-188»)(англ.)
Наслідки польоту(англ.)

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads