Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Костарчук Віктор Миколайович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Віктор Миколайович Костарчук (22 серпня 1918, м. Костянтинівка 19 липня 2001, Чернігів) — український вчений-математик та організатор вищої освіти, кандидат фізико-математичних наук, професор. Впродовж 27 років очолював Чернігівський педагогічний інститут та був Головою Правління обласної організації товариства «Знання». Свекор української акторки та активістки відродження УАПЦ в Чернігові Раїси Решетнюк.

Remove ads

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

У 1936 р. Віктор закінчив середню школу в Костянтинівці і вступив на фізико-математичний факультет Харківського державного університету.

Закінчення університету і складання державних іспитів співпали з початком війни. Тож 9 липня 1941 р. був мобілізований до лав Радянської Армії і направлений до Вищої Військової школи протиповітряної оборони при Військовій академії імені М. В. Фрунзе в Москві. З травня 1942 р. лейтенант В. М. Костарчук вже на фронті як командир вогневого взводу зенітно-артилерійського полку.

З вересня 1948 р. В. М. Костарчук — асистент; а через рік і до січня 1955 р.– декан фізико-математичного факультету і старший викладач Житомирського педагогічного інституту.

У 1954 р. захистив кандидатську дисертацію «Дослідження деяких ітераційних процесів».

З 11 січня 1955 р. до 12 січня 1982 р. — директор і ректор Чернігівського педагогічного інституту. Доктор історичних наук Володимир Половець, який на початку 1980-х років обіймав одну з керівних посад Чернігівської області, згадував, що Віктор Костарчук був звільнений з ректорської посади «завдяки» генерал-майорові КДБ Альбертові Діченку через начебто критичний стан справ в інституті[1].

Професор кафедри математичного аналізу ЧДПУ імені Т. Г. Шевченка. Помер на 83-му році життя 19 липня 2001 року.

Remove ads

Творчий доробок

Костарчук Віктор Миколайович — автор понад 70 наукових праць найпомітнішими з яких є «Курс вищої алгебри» (К.; 1960; 1964; 1969 (співавт. Б. Хацет)); «Алгебра і теорія чисел» — Ч. 1. (1977); Ч. 2. (1980) (співавт. С. Завало; Б. Хацет); «Математика» (К.; 1980; співавт. В. Боровик; Л. Вивальнюк; Ю. Костарчук; З. Шефтель); «Про можливе неможливе в геометрії циркуля і лінійки» (К.; 1962; співвавт. Б. Хацет)

окремі праці
  • «Дослідження деяких ітераційних процесів» (Житомир, 1954),
  • «Об одном методе решения систем линейных уравнений и отыскании собственных векторов матрицы» (Доповіді Академії наук СРСР. — Т. XC VIII. — 1954. — № 4),
  • «Застосування методу мінімальних нев'язок до знаходження власних чисел матриці» (Наукові записки Житомирського педагогічного інституту. — Т. III. — 1956),
  • «Точная оценка уменьшения погрешности на одном шаге метода наискорейшего спуска» (Труды Воронежского государственного университета. — Вып.2. — 1956)
Remove ads

Нагороди та звання

Примітки

Джерела

Література

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads