Костел і монастир кармелітів босих (Перемишль)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Костел Святої Терези.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Собор святого Івана Хрестителя (Перемишль) (значення).

Парафіяльний костел Святої Терези при монастирі ордену отців кармелітів босих (пол. Kościół pw. św. Teresy i klasztor Karmelitów bosych w Przemyślu) — пам'ятка сакральної архітектури XVII-XX століть у місті Перемишль Підкарпатського воєводства Польщі. Між 1784–1946 роками функціонував як кафедральний Собо́р Свято́го Іва́на Хрести́теля греко-католицької Перемиської єпархії

Костел Святої Терези
49°46′48″ пн. ш. 22°46′16″ сх. д.
Тип споруди	собор[1] і пам’ятка архітектури
Розташування	Корона Королівства Польського → Річ Посполита Двох Народів → Королівство Галичини та Володимирії → Західноукраїнська Народна Республіка → Польська республіка → СРСР → Третій Райх → СРСР → Польська Народна Республіка → Польща,  Перемишль
Архітектор	Ґалеаццо Апіані; Юліан Захарієвич (автор проекту реконструкції ХІХ століття)
Початок будівництва	1620
Стиль	ренесанс, бароко
Належність	РКЦ → УГКЦ → РКЦ
Стан	об'єкт культурної спадщини Польщі[2]
Костел і монастир кармелітів босих (Перемишль) (Польща)
Костел і монастир кармелітів босих у Вікісховищі

Історія

Заснування

Присвята фундатору костелу Мартину Красицькому (1574—1633)

Вірогідно, до 1398 р. на цьому місці знаходилася православна церква невідомої назви^[3]. Після зникнення храму, яке, очевидно, було пов'язане із, підтримуваною польською державою, експансією римо-католицької церкви, територію храму передано ордену кармелітів, котрі почали будову своєї споруди. Фундатором нового храму став подільський воєвода Мартин Красицький (1574—1633).^[4]

У XVIII столітті було виготовлено статуї для вівтарів у костелі. Зразком для них були статуї в Костелі Успіння Діви Марії в Бучачі.^[5]

Греко-католицький період

24 квітня 1784 р. надвірним декретом імператор Йосип ІІ призначив на соборну церкву Івана Хрестителя колишній храм ордену отців кармелітів босих, а приміщення вивільненого римо-католицькими ченцями монастиря на резиденцію єпископа і катедрального духовенства. 28 червня 1784 р. комплекс колишнього монастиря кармелітів босих був офіційно переданий греко-католикам.^[4]

Вигляд кафедрального собору святого Івана Хрестителя з добудованою хрестово-купольною банєю (1910-ті роки)

Архипресвітер отець Андрій Якубинський 5 липня 1785 р. провів перше Богослужіння в українсько-візантійському обряді. Невдовзі появилася необхідність побудови дзвіниці, яку збудували з дерева того ж року. Однак у 1829 р. буря її сильно пошкодила, а в 1834 р. вона остаточно розвалилася. У 1837—1841 рр. збудували нову муровану дзвіницю і наприкінці квітня 1841 р. повісили на ній дзвони зі старої вежі. У ці ж роки змінено на сучасний вхід до церкви (раніше були 76 дерев'яних незручних сходин).^[4]

1880 р. приступили до повної обнови церкви. Керував роботами крилошанин о. Антін Юзичинський. Реставрацію почали від даху, було вирішено замість маленької бані спорудити велику. План і кошторис на неї зробив будівничий Іван Лапинський (22.03.1880 р.). Наступного 1881 р. о. А. Юзичинський запросив з Відня архітектора Карла Кеніга (König) з метою оглядин кафедральної церкви і розробки проекту її обнови. Проф. Кеніг розробив проект, вибрав фірми і митців. 4 статуї при вході до церкви виконав львівський скульптор Юліан Марковський.^[4][6].

Найважчі часи настали для українців у Перемишлі після приходу більшовиків у 1944. З 1945 р. уряд комуністичної Польщі проводить брутальне вигнання з прабатьківських земель українців з Посяння й Лемківщини до СРСР. 26 червня 1946 р. з єпископського палацу силою викрадено єпископа Йосафата Коциловського і передано в руки НКВД.^[4]

Другий римо-католицький період

Вид з вулиці Кармелитська

Після того, як Перемиські єпископи Й.Коциловський і Г.Лакота були арештовані комуністичною владою, приміщення було зайняте монахами кармелітами виселеними із Львова^[7], які поступово стали ліквідовувати сліди східного обряду. При вході демонтували статуї святих українського народу, а також св. Василія Великого, св. Івана Золотоустого, свв. Кирила і Методія. Зняли та спалили^[7] іконостас, стягнули ікони й ліквідували усі українські таблиці, серед них пропам’ятну – з нагоди 100-ліття від дня народження українського поета о. Маркіяна Шашкевича. В 1970-их демонтували золоту митру на каплиці св. Миколая. З кінця 50-их років деякі греко-католицькі священики домагалися повернення катедри, але їхні зусилля були безуспішні.^[8]

Архітектура, оздоблення

Вид на храм з годинникової вежі

Храм збудували в 1630 році за кресленнями італійського архітектора Галєаццо Апіані. Храм романської структури, збудований з твердого матеріалу у вигляді хреста.^[4] Польський дослідник Ян К. Островський припускав, що автором більшості предметів декору костелу міг бути «приятель Пінзеля» — правдоподібно, його близький співробітник, твори якого схожі на різьблені статуї з церкви Покрови, костелів Вознесіння Пресвятої Діви Марії в Наварії, Бучачі, бернардинців у Дуклі.^[9] Також на його думку, правдоподібно, автором різьблених статуй міг бути й Антон Штиль.^[10]

Давні реліквії

Усипальниця

Галерея

• 
  Інтер'єр собору у 1905 р. Іконостас знищений у післявоєнний період.
• 
  Таблиця на честь ювілею М. Шашкевича, встановлена 5.XI.1911 р. Зруйнована у післявоєнний період.
• 
  Вигляд з вулиці Кармелицької
• 
  Пам'ятна дошка над головним порталом
• 
  Меморіальна дошка, присвячена фундатору костелу
• 
  Могила Марціна Красицького
• 
  Ікона та вівтар Святого Миколая у Перемиській катедрі (фото до 1945 року.)
• 
  Барокова оздоба собору
• 
  Головний фасад костелу взимку
• 
  Центральний прохід та головний вівтар
• 
  Внутрішній інтер'єр
• 
  Бічний вівтар

Див. також

• Собор святого Івана Хрестителя — V (Перемишль)