Костилєв Олексій Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Костилєв.

Олексій Миколайович Костилєв (рос. Алексей Николаевич Костылев; нар. 1914, Москва, Російська імперія — пом. 1989, Москва, СРСР) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції півзахисника. Заслужений тренер РРФСР.

Олексій Костилєв
Особисті дані
Повне ім'я	Олексій Миколайович Костилєв
Народження	1914(1914)
	Москва, Російська імперія
Смерть	1989(1989)
	Москва, СРСР
Громадянство	СРСР
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1929—1932 «Старт» (Москва) ? (?) 1933—1934 «Промкооперація» ? (?) 1935 «Спартак» (М) ? (?)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1936—1937 1938—1939 1940—1941 1947—1948 1949—1950 1951 1953—1954 1955—1956 1957—1959 1960—1962 1962 1963 1964 1964—1965 1966 1969 1970—1971 1973	«Динамо» (Кл) «Динамо» (Кз) «Спартак» (Кш) «Шахтар» (Ст) «Торпедо» (Ст) «Спартак» (Уж) «Металург» (Од) «Металург» (З) «Труд» (В) РРФСР «Локомотив» (М) «Труд» (В) «Серп і Молот» «Кубань» «Металург» (Ч) «Торпедо» (Т) «Сахалін» «Чкаловець» (Н)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Футбольну кар'єру розпочав 1929 року в команді «Старт» (Москва). У 1933 році перейшов до московської «Промкооперації». У 1935 році, після реорганізації команди, став гравцем московського «Спартака», у футболці якого завершив кар'єру футболіста.

Кар'єра тренера

Кар'єру тренера розпочав по завершенні кар'єри гравця. Закінчив інститут фізичної культури і Вищу школу тренерів^[1]. З 1936 року тренував «Динамо» (Калінін), «Динамо» (Казань) та «Спартак» (Кишинів).

Після початку Німецько-радянської війни мобілізований до Червоної армії. В'язень німецького концтабору Маутгаузен^[2]. Відзначений орденом Червоної зірки та іншими медалями^[3].

По завершенні Другої світової війни повернувся до тренерської роботи. У 1946 році приєднався до тренерського штабу донецького «Шахтаря», а в 1947 році очолив «гірників», якими керував до 1948 року. З 1949 по 1950 рік очолював сталінградське «Торпедо», а з 1953 по 1954 рік — одеський «Металург»^[4]. У 1955 році переїхав до запорізького «Металурга»^[5]. З 1957 по 1959 рік займав посаду головного тренера «Труда» (Воронеж). У 1960—1962 роках очолював збірну РРФСР. Потім тренував «Локомотив» (Москва), знову «Труд» (Воронеж), «Серп і Молот» (Москва), «Кубань» (Краснодар), «Металург» (Череповець), «Торпедо» (Таганрог), «Сахалін» (Южносахалінськ) та «Чкаловець» (Новосибірськ). З 1967 по 1968 рік керував клубом «Локомотив» (Калуга) на посаді технічного директора.

Помер 1989 в Москві у віці 75 років.

Досягнення

Як тренера

«Шахтар» (Сталіно)

• Друга група СРСР, українська зона
  • Срібний призер (1): 1948
  • Бронзовий призер (1): 1947

Відзнаки

• Заслужений тренер РРФСР
• Орден Червоної Зірки