Костицький Михайло Васильович

Костицький Михайло Васильович (нар. 14 січня 1948(19480114) у с. Заріччя, Надвірнянський район, Станіславська область) — український правник, доктор юридичних наук (1990), професор (1994), академік НАПрНУ (Відділ теорії та історії держави і права, 07.1993), член-кореспондент НАПНУ (Відділ психології, вікової фізіології та дефектології, 11.1992); Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри філософії права і юридичної логіки.

Костицький Михайло Васильович
Народився	11 листопада 1948(1948-11-11) (76 років) Заріччя, Надвірнянський район, Станіславська область
Країна	Україна
Діяльність	суддя, політик
Alma mater	Львівський державний університет ім. І.Франка
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка
Посада	народний депутат України[1]
Науковий ступінь	доктор юридичних наук
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений юрист України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Костицький.

Життєпис

Народився 11 листопада 1947 року у селі Заріччя, Надвірнянський район, Івано-Франківська область); українець; батько Василь (1919—2005); мати Софія (1925—1992); дружина Наталія  — доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, заслужений юрист України; дочки Марія (1979), Анна (2003).

Юридична освіта

Освіта Львівський державний університет ім. І.Франка, юридичний факультет (1971); Москов. держ. ун-т ім. М.Ломоносова, психол. відд. ф-ту підвищення кваліфікації (1982); канд. дис. «Інформаційне забезпечення профілактики злочинів (за матеріалами Української РСР)» (1978); док. дис. «Використання спеціальних психологічних знань в радянському кримінальному процесі» (1990).

Державно-політична діяльність

Народний депутат України 2-го склик. з 04.1994 (2-й тур) до 10.1996, Надвірнянський виб. окр. № 201, Івано-Фр. обл. Член групи «Державність». Голова підкомісії з правової політики і законодавчих передбачень Комісії з питань правової політики та судово-правової політики (з 04.1994), член Комісії з питань науки та народної освіти. На час виборів: Львів. держ. ун-т, декан юрид. ф-ту.

Трудова біографія

• З 1965 — робітник будівельної бригади радгоспу «Надвірнянський»; лаборант Зарічанської 8-річної школи Надвірнянського району.
• 1971—1973 — консультант із судової роботи відділу юстиції Львівського облвиконкому.
• 1973—1994 — асистент, старший викладач, доцент кафедри кримінального права і процесу, професор кафедри теорії та історії держави і права, завідувач катедри психології філософського факультету, декан юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.
• 1995—1997 — проректор з наукової роботи Української академії внутрішніх справ.
• 18 жовтня 1996-20 жовтня 2005 — суддя (від Верховної Ради України, 3 жовтня 1996^[2]) Конституційного Суду України^[3].

Державно-громадська діяльність

Віце-президент Асоціації психологів України (1989—2005).

Член Конституційної Комісії від ВР України (11.1994-1996).

Нагороди та почесні звання

• Заслужений юрист України (1996)^[4].
• Орден «За заслуги» III ступеня (10.2002)^[5], II ступеня  ст. (06.2008)^[6]; I ступеня  ст. (05.2018)^[7].

Військові звання

• Генерал-майор (08.1997)^[8].
• Генерал-лейтенант (08.1999)^[9].

Науковий доробок

Автор (співав.) понад 150 наук. праць, зокрема 16 монографій, підручників:

• «Судебно-психологическая экспертиза» (1987),
• «Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы» (1990),
• «Використання спеціальних психологічних знань в кримінальному процесі» (1990),
• «Екологічна етика і психологія людини» (1992, співав.),
• «Основи держави і права» (1992, 1993, співав.),
• «Політологія» (1993, 1994, співав.),
• «Правознавство» (1994, співав.),
• «Правоведение» (1995, співав.),
• «Історія політико-правових вчень» (1995),
• «Юридична психологія» (1999, співав.),
• «Воєнно-юридична психологія» (1999, співав.),
• «Філософія права» (2000, відповід. ред.) та ін.

Володіє польською, німецькою мовами.