Костроменко Вадим Васильович

Вадим Васильович Костроменко (26 вересня 1934, Бахмут, Донецька область, Українська РСР — 1 листопада 2017) — радянський і український кінооператор, кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «За заслуги» III ст., медалями.

Вадим Костроменко
Зображення
Дата народження	26 вересня 1934(1934-09-26) (90 років)
Місце народження	Артемівськ, Сталінська область, Українська СРР, СРСР
Дата смерті	1 листопада 2017(2017-11-01) (83 роки)
Місце смерті	Одеса, Україна
Громадянство	СРСР→ Україна =
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кінооператор, кінорежисер
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди
IMDb	ID 0467517

Життєпис

Народився в родині службовця. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1957, майстерня Б. Волчека).

З 1957 р. — оператор Одеської кіностудії художніх фільмів.

Директор Музею Одеської кіностудії.

Член Національної спілки кінематографістів України.

Батько українського кіносценариста Дмитра Костроменка.

Пішов з життя після важкої хвороби 1 листопада 2017 року^[1].

Фільмографія

Оператор-постановник:

• «Вулиця молодості» (1958)
• «Сповідь» (1962)
• «Таємниця» (1963)
• «Самотність» (1964)
• «Вірність» (1965)
• «Товариш пісня» (1966, новела «Пісня на світанку»)
• «Пошук» (1967)
• «Золотий годинник» (1968)
• «Чортова дюжина» (1970)

Режисер-постановник:

• «Вершники» (1972, т/ф, 2 с. Диплом і приз VI Всесоюзного кінофестивалю, Алма-Ата, 1973)
• «Причал» (1973, т/ф)
• «Відповідна міра» (1974)
• «Квартет Гварнері» (1978, 2 с)
• «Шкіра білого ведмедя» (1979)
• «Сто перший» (1982, т/ф, 2 с., співавт. сцен. з В. Наумцевим)
• «Секретний фарватер» (1986, т/ф)
• «Дезертир» (1990)
• «Не відлітай, землянине!» (1991)
• «Ніч грішників» (1991)

Публікації

• Очерки истории Одесской киностудии: факты, документы, воспоминания, байки (в двух книгах). — Одесса: Друк Південь, 2010, 2011