Костянтин V (патріарх Константинопольський)

Патріарх Костянтин V (грец. Πατριάρχης Κωνσταντίνος Ε΄, в миру Константінос Валіадіс, грец. Κωνσταντίνος Βαλιάδης, 11 січня 1833, Весса, Османська імперія — 27 лютого 1914 року, Хейбеліада, Османська імперія) — єпископ Константинопольської православної церкви, патріарх Константинопольський (1897–1901).

Патріарх Костянтин V грец. Πατριάρχης Κωνσταντίνος Ε΄
Прапор Архієпископ Константинополя - Нового Рима і Вселенський патріарх
2 квітня 1897 — 27 березня 1901
Церква:	Константинопольський патріархат
Попередник:	Антим VII
Наступник:	Йоаким III
Митрополит Ефеський
30 квітня 1893 — 2 квітня 1897
Попередник:	Агатангел Схоларіос
Наступник:	Йоаким Евтивуліс
Митрополит Митилинський
1876 — 30 квітня 1893
Попередник:	Методій Ароніс
Наступник:	Методій Ароніс
Альма-матер:	Халкінська семінарія, Богословський факультетАфінського університета
Діяльність:	священнослужитель
Ім'я при народженні:	Константінос Валіадіс Κωνσταντίνος Βαλιάδης
Народження:	11 січня 1883(1883-01-11) Веса, Османська імперія
Смерть:	27 лютого 1914(1914-02-27) (31 рік) Хейбеліада, Османська імперія
Похований:	Хейбеліядський монастир Святої Трійці
Костянтин V у Вікісховищі

Біографія

Костянтин народився у світській родині Валіадіс (грец. Βαλιάδης) у селі Весса на Хіосі, Османська імперія, 1833 року. Під захистом митрополита Хіоскського Софронія його відправили в 1852 році на навчання до Богословської школи в Халках, яку закінчив у 1857 році.

Після закінчення університету працював вчителем у Сінопі, але за станом здоров'я в 1858 році був змушений виїхати до Константинополя, а потім до Афін. У травні 1862 року виїхав до Самсуна і був призначений секретарем митрополита Софронія, який був переведений з Хіосу митрополитом Амасьї.

Після сходження Софронія на вселенський патріарший престол у 1863 році Константи пішов за ним до Константинополя. 6 лютого 1864 року був висвячений на диякона патріархом Софронієм III Константинопольським. Виконував обов'язки приватного секретаря патріарха Софронія, хоча йому пропонували посаду генерального секретаря Священного Синоду та Великого Протосігела.

У 1866 році патріарх Софроній III Константинопольський покидає вселенський престол, диякон Константин пішов за ним і працював його особистим секретарем. У 1868 році за рахунок Софронія їде навчатися до Страсбурга, Франції, Швейцарії та до Гейдельберга.

У серпні 1872 року повертається до Константинополя і бере участь як секретар у роботі Вселенського собору, який засудив болгарський розкол. Того ж року їде в Олександрію де Софроній сходить на Олександрійський патріарший престол в Єгипті. Однак за станом здоров'я він був змушений покинути Єгипет і повернувся до Константинополя в травні 1873 року, де стає приватним секретарем Константинопольського патріарха Йоакима II, а 16 січня 1874 року генеральним секретарем Священного Синоду. 30 січня 1874 року він був висвячений на пресвітера патріархом Йоакимом II.

30 січня 1876 року висвячений на митрополита Митилинського у Патріаршому храмі Святого Георгія на Фенарі, Константинополь. Був кандидатом у патріархи під час патріарших виборів у 1884, 1887 та 1891 роках. 30 квітня 1893 року був обраний митрополитом Ефейським проти.

2 квітня 1897 року був обраний Вселенським патріархом. 30 березня 1901 був звільнений, навіть не відмовившись офіційно, за рішенням Високої порти після інтриг послідовників Константинопольського патріарха Йоакима III.

Вийшов на пенсію в Халки, де помер від діабету 27 лютого 1914 року.

Джерела

• Κωνσταντῖνος Ε [Архівовано 15 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Η Αυτού Θειοτάτη Παναγιότης ο Αρχιεπίσκοπος Κωνσταντινουπόλεως, Νέας Ρώμης και Οικουμενικός Πατριάρχης κυρός Διονύσιος ο Ε΄ (1820—1891).(Οικουμενικό Πατριαρχείο) [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Попередник: Антим VII

Константинопольський патріарх 1897–1901

Наступник: Йоаким III