Косинов Олександр Павлович

Олекса́ндр Па́влович Косинов (* 28 липня 1936(19360728), Ставрополь — † 23 лютого 2005, Київ) — український режисер документального кіно. Лауреат Шевченківської премії (1973), заслужений діяч мистецтв УРСР (1976), відмінник кінематографії СРСР, кавалер ордену Дружби народів.

Косинов Олександр Павлович
Дата народження	28 липня 1936(1936-07-28)
Місце народження	Ворошиловськ
Дата смерті	23 лютого 2005(2005-02-23) (68 років)
Місце смерті	Київ
Громадянство	СРСР →  Україна
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	режисер
Членство	СК СРСР і Національна спілка кінематографістів України
Нагороди	Срібна медаль ім. О. Довженка

Біографія

Народився Олександр Косинов 28 липня 1936 року в місті Ворошиловськ СРСР (нині Ставрополь, Російська Федерація) у родині військовослужбовця^[1].

1957 року закінчив Харківський інститут радянської торгівлі. Згодом, 1964 року закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (нині Всеросійський державний інститут кінематографії імені Сергія Герасимова) у Москві. Навчався в майстерні відомого радянського кінооператора й кінорежисера — Р. Л. Кармена^[2].

Після закінчення інститут працював у Київській студії хронікально-документальних фільмів.

Помер Олександр Павлович Косинов у Києві 23 лютого 2005 року.

Фільмографія

Зрежисував фільми:

• 1964 — «Перший взвод»
• 1966 — «Влас Чубар», співавтор
• 1967 — «9,95»
• 1967 — «Мужність», приз і диплом зонального огляду, Київ
• 1968 — «50 років Радянській Україні»
• 1970 — «Україна, земля і люди»
• 1972 — «Радянська Україна», співавтор сценарію, Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка,
• 1974 — «Поема про Донецький край», співавтор
• 1975 — «Від з'їзду до з'їзду. Радянська Україна»
• 1975 — «Генерал Ватутін»
• 1977 — «Розум, честь та совість епохи», Диплом і перший приз XI Всесоюзного кінофестивалю, Єреван, 1978
• 1978 — «Дорогою батьків»
• 1980 — «Донецький край»
• 1980 — «Незабутні зустрічі»
• 1981 — «Слово про п'ятирічку»
• 1981 — «Мир і творення», співавтор сценарію
• 1982 — «Улюблений Київ»
• 1982 — «Київ—1500»
• 1982 — «Дев'ять хвилин наодинці з Києвом»
• 1983 — «На Вкраїні милій»
• 1983 — «Донбас: немає землі прекраснішої, натхненнішої»
• 1984 — «Мамо, мамо, чому мені так жарко?…», премія у Тампере, Фінляндія і Лейпцизі, Німеччина
• 1984 — «Ханой. Вулиці Фасія»
• 1984 — «Зірка братерства», премія фестивалю в Хошиміні, В'єтнам
• 1985 — «Птахи летять наді мною», премія ЮНЕСКО
• 1986 — «Чорнобиль. Хліб на розломі»
• 1987 — «Кубинський монтаж»
• 1987 — «Зірка Сібеліуса»
• 1987 — «Кому дякувати — скажіть мені…»,
• 1989 — «В армію йду служити», срібна медаль ім. О. Довженка
• 1990 — «Переміна місць, мінливість щастя: Шолом Алейхем»
• 1992 — «Перший малюнок до „Кобзаря“»
• 1992 — «Останній день і ніч Шевченка»
• 1995 — «Степан Бандера. Дитинство», співавтор
• 1995 — «Зіновій Красівський… Я перестав бачити кольорові сни…», співавтор
• 1996 — «Земля полковника», співавтор.

Нагороди і премії

• Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченко (1973) — за документальний фільм «Радянська Україна» (1972)
• Заслужений діяч мистецтв УРСР (1976)
• Орден Дружби народів
• Срібна медаль імені О. Довженко (1989) — за фільм «В армію іду служить» (рос. В армию иду служить)
• нагороджений Почесною грамотою ВР України та Азербайджану