Коцарська вулиця

Коцарська вулиця — вулиця у Холодногірському районі Харкова. Починається від Різдвяної вулиці і простягається на захід до вулиці Євгена Котляра. Перетинається із Ярославською, Дмитрівською, Зброярською вулицями.

Коцарська вулиця Харків
Місцевість	Залопань
Район	Холодногірський
Колишні назви
вулиця Котовського
Загальні відомості
Протяжність	1140 м
Координати початку	49°59′27″ пн. ш. 36°13′22″ сх. д.
Координати кінця	49°59′31″ пн. ш. 36°12′26″ сх. д.
поштові індекси	61052
Транспорт
Найближчі станції метро	«Вокзальна», «Центральний ринок»
Автобуси	67е, 112е, 221е, 231е, 238е, 246е, 254е, 278е
Тролейбуси	11
Зупинки громадського транспорту	Вул. Ярославська, Вул. Маліновського
Рух	односторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 1 до № 60А
Архітектурні пам'ятки	будинки №№ 4, 9, 18, 23
Державні установи	Відділ соціальної допомоги Холодногірського району в м. Харкові, Харківський Обласний Військовий Комісаріат
Підприємства	Швейна фабрика ім. Тінякова, Кондитерська фабрика «Харків'янка»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2450173
Мапа
Коцарська вулиця у Вікісховищі

Назва

Назва вулиці походить від слова «коц» — довгошерстний килим, яких у Харкові ремісники (коцарі й коцарки) виготовляли до 20 тис. на рік. Український історик Дмитро Багалій зазначає це в своїй праці «Історія Слобідської України»:

Коц в експозиції Харківського Історичного музею

Дуже широко у Харкові було розвинуто коцарське рукомесло; коци — се по російські «ковры». Сим ремеслом займалися коцарки; вони самі робили шерстяну пряжу, красили її у ріжні кольори фарбами, які самі ж таки готували з мінералів та рослин, ткали коци й підстригали їх.

Історія вулиці

Коцарська — одна з найстаріших вулиць Харкова. Початок її забудови відносять до кінця XVII — початку XVIII століть.^[1] Залопанську місцину обживали ремісники, про що свідчить і назва паралельної Чоботарської вулиці. На початку XIX ст. виробництвом коців займалися ремісники 50-ти дворів Коцарської вулиці. Але поступово містяни почали дедалі більше відрізнятись від селян способом життя, і віддавали перевагу не українським ремісникам, а великоросійським та іноземним. Народні предмети побуту, в тому числі й коци, «виходили з моди», і їх виробництво, відповідно, все більше занепадало.

Кам'яні будівлі на Коцарській почали з'являтись наприкінці XIX ст. У 1896 р. була побудована кондитерська фабрика Жоржа Бормана.

У 1916 р. були відкриті майстерні з пошиву армійського одягу, на базі яких згодом почала працювати швейна фабрика (нині вона носить ім'я Тінякова).

У 1928 р. Коцарській вулиці було присвоєне ім'я Г. Котовського, яке було знов змінено на «Коцарську» імовірно в 1945 р.^[2]

У 1964 р. по вулиці пустили тролейбус, зв'язавши центр міста з вокзалом.

Будівлі

• 
  Виробничий корпус швейної фабрики, вул. Коцарська, 4
• 
  Колишній готель «Паласс», вул. Коцарська, 9
• 
  Комплекс складських та  адміністративних будівель, вул. Коцарська, 18

Будинок № 2/4 — пам'ятка архітектури, арх. Ройтенберг Л. Є., початок XX ст. Корпус швейної фабрики. Нині за цією адресою розташована Швейна фабрика ім. Тінякова.^[3]

Будинок № 9 — пам'ятка архітектури, арх. Диканський М. Г., 1913—1914 рр. Готель «Паласс», нині студентський гуртожиток.

Будинок № 18 — пам'ятка архітектури, арх. Цауне Ю. С., Ржепішевський О. І., Тенне І. І., 1906-12 рр. Складські й адміністративні будівлі, нині аптечна база.

Будинок № 23 — пам'ятка архітектури, арх. Гінзбург О. М., 1908 р. Житловий будинок.

Будинок № 24/26 — Харківська кондитерська фабрика «Харків'янка». Жорж Борман розпочав виробництво кондитерських виробів у місті Харкові в 1896 р., побудувавши кондитерську фабрику.

Будинок № 30 — Колишня 5-та юдейська молільня — Коцарська синагога, тепер житловий будинок.

Будинок № 35 — Колишній будинок поета Якова Щоголева.^[4] 28 лютого 2017 р. будинок було знесено.^[5] Тепер тут розташована Школа Змін [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.].

Будинок № 54 — Відділ соціальної допомоги Ленінського району в м. Харкові.^[6]

Будинок № 56 — Харківський Обласний Військовий Комісаріат.^[7]