Коцур (прізвище)

Коцур — слов'янське українське або білоруське прізвище, що походить від українського іменника «кіт».

Коцур

українське прізвище
Оригінал мовою	/Коцур/
Фонетичні алгоритми (англ.)
Жіноча форма	Коцур
Походить від	кіт
Поширене	на Львіщині
Кількість носіїв	2284 (в Україні)[1]
Схожі прізвища
Однокорінні	коц
Пов'язані	Кочура
Пошук сторінок	які починаються з містять у Вікіданих • :посилання:

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Коцур.

Походження

Прізвище Коцур утворена від слова Коцур — українське діалектне «кіт»^[2].

Kocur (польська мова) — з польської мови перекладається як «кіт» (чоловічого роду). Kocour (чеська мова) — з чеської мови перекладається теж як «кіт» (чоловічого роду). Це прізвище дуже поширено на Півдні Білорусі та Півночі України (Полісся), а так само в польській Силезії. Крім того, це прізвище зустрічається в Молдові, Чехії та Австрії^[3].

Відомі носії

• Коцур Анатолій Петрович (нар. 1963 р.) — доктор історичних наук, професор.
• Коцур Віктор Петрович (нар. 1959 р.) — доктор історичних наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі (1998—2021).
• Коцур Віталій Вікторович (нар. 1986 р.) — Кандидат політичних наук, доктор історичних наук, доцент, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі (з листопада 2021), член Національної спілки краєзнавців України.
• Коцур Іван Анатолійович — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Герой України (2025, посмертно).
• Коцур Надія Іванівна — заслужений працівник освіти України^[4][5], вчений у галузі історії науки й техніки, історії медицини, доктор історичних наук, професор, академік Міжнародної академії безпеки життєдіяльності та Міжнародної академії культури безпеки, екології і здоров'я. Відмінник освіти України.
• Коцур Петро Михайлович (1935—2010) — український історик, краєзнавець, публіцист, журналіст, педагог.
• Коцур Свирид Дементійович (1890—1920) — військовий і громадський діяч; отаман Суботівської сотні Вільного козацтва (1917), керівник Чигиринського повстанкому і Чигиринської «республіки» (1919—1920), повстанський отаман.