Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Коцюлим Мирослав Петрович
актор З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Коцюлим Мирослав Петрович (7 січня 1943, село Стара Ягільниця, тепер Чортківського району Тернопільської області, Україна — 23 листопада 2005[1]) — український актор, режисер. Чоловік Олени Коцюлим. Народний артист України (1999)[2].
Remove ads
Життєпис
Закінчив середню школу в селі Білобожниці Чортківського району, театральну студію при Львівському українському академічному драматичному театрі імені Марії Заньковецької (клас О. Ріпка).
Від 1963 — у Тернопільському обласному музичному-драматичному театрі (нині академічний театр). За сумісництвом 1969–1997 — режисер і актор самодіяльного народного театру в селі Озерна Зборівського району (поставив 34 вистави).
Помер у 2005 році. Похований на Микулинецькому цвинтарі в Тернополі[3].
Remove ads
Ролі
- Стецько («Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ'яненка),
- Гордій («Доки сонце зійде, роса очі виїсть» Марка Кропивницького),
- Омелько, Лузир («Мартин Боруля», «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого),
- Карагач («Таке довге, довге літо» Миколи Зарудного),
- Городничий («Ревізор» Миколи Гоголя),
- Ксьондз («Тарас Бульба» за Миколою Гоголем),
- професор Радев («Ця маленька земля» Г. Джагарова),
- Велутто («Моя професія — синьйор з вищого світу» Д. Скарніччі, Р. Тарабузі) й ін.
Remove ads
Премії
- Премія ім. Амвросія Бучми (1997)[4];
- за роль Лузиря у виставі «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого), 2-га республіканська премія (1985);
- за роль у виставі О. Дударєва «Рядові»), 1-ша премія на фестивалі «Тернопільські театральні вечори» (1999);
- за роль Ромула Великого в однойменному спектаклі за п'єсою Ф. Дюрренматта, 1-ша премія у номінації «За честь, достоїнство і вірність професії» на фестивалі «Прем'єри сезону» (2004, місто Івано-Франківськ).
Вшанування
28 серпня 2016 року на Алеї зірок у Тернополі встановлена зірка Мирослава Коцюлима.[5]
Примітки
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads