Кочерга Анатолій Іванович

Кочерга́ Анато́лій Іва́нович (нар. 9 липня 1949(19490709)^[1]) — український оперний співак, бас. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання.

Кочерга Анатолій Іванович
Народився	9 липня 1949(1949-07-09) (76 років) село Самгородок, Козятинського району Вінницької області
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	оперний співак, бас
Alma mater	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Знання мов	українська
Партія	КПРС
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Премії
IMDb	ID 0462486
Медіафайли у Вікісховищі

|держава=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кочерга.

Біографічні відомості

Народився 9 липня 1947 (за даними ЕСУ — 1949) року в селі Самгородок Козятинського району Вінницької області. У 1965—1966 роках — машиніст котла електростанції у Вінницькій області.

У 1973 році закінчив Київську державну консерваторію. Учень оперної співачки Римми Разумової та піаністки Зої Ліхтман^[2].

З 1973 року — соліст опери Державного академічного театру опери і балету Української РСР імені Тараса Григоровича Шевченка у місті Києві. Член КПРС з 1977 року.

З 1979 року — народний артист УРСР, з 1983 року — народний артист СРСР.

Лауреат Шевченківської премії 1989 року — «за створення партій в операх „Борис Годунов“ М.Мусоргського, „Дон Карлос“ Дж. Верді, «Милана» Георгія Майбороди у Державному академічному театрі опери та балету УРСР імені Т.Шевченка».

В 2000-х роках Анатолій Кочерга разом із дружиною Ліною мешкають переважно у передмісті Відня. Також вони мають помешкання у Києві. А. Кочерга не змінював громадянства і залишається громадянином України. За словами самого співака «Я тільки працюю за кордоном. Хоча мені постійно пропонують залишатися за кордоном. А я не хочу. Я їзджу на роботу… На всіх афішах, практично всіма мовами світу написано, що я — з України. І я пишаюся цим»^[3]

З 2018 - радник ректора НМАУ з творчих питань.^[4]

Творчість

Анатолій Кочерга у виставі «Борис Годунов»

Розпочав кар'єру в Київському театрі опери та балету, солістом якого був з 1972 року. У 1975—1976 роках стажувався у «Ла Скала». У 1989 році отримав Державну премію УРСР за виконання партій у оперних виставах «Борис Годунов» Модеста Мусоргського, «Дон Карлос» Джузеппе Верді та «Мілана» Георгія Майбороди. Поет Євген Євтушенко так написав про співака:

«У Кочерги, у Анатолия,

особенная анатомия:

он глоткой только ест и пьёт,

а сердцем дышит и поёт»

У 1982 році зіграв роль Мефістофеля у фільмі-опері «Фауст», знятому режисером Б.Небієрідзе на Укртелефільмі.

У 1989 році співав в опері «Хованщина» Модеста Мусоргського у Віденській державній опері, після чого почалась його тісна співпраця з диригентом Клаудіо Аббадо та іншими визначними діячами оперного мистецтва. А. Кочерга також співав у Зальцбурзькому фестивалі, Зальцбурзькому Великодньому фестивалі, Віденській державній опері, а також у турне Віденської опери по Японії. У 2011—2012 роках А. Кочерга брав участь у постановках опер «Дон Карлос» у Мюнхені, «Леді Макбет Мценського повіту» у Мадриді, «Хованщині» у «Метрополітен опера» (Нью-Йорк). Співак також співпрацював із М. Ростроповичем, Ґ. Кремером, О. Сейдзі, В. Ашкеназі та іншими.

Цікаві факти

• В 1980-х роках Герберт фон Караян надіслав Анатолію Кочерзі пропозицію співпраці, але не отримав на неї відповіді. Це його не зупинило і він далі продовжував надсилати Кочерзі запити, не отримуючи на жоден відгуку. Анатолій Кочерга про ці спроби маестро познайомитися з ним дізнався вже перебуваючи за кордоном, коли вони особисто зустрілися і Караян дорікнув Кочерзі його нечемністю. Виявилося, що ці запрошення Анатолію Кочерзі в театрі просто не передавали. Однак попрацювати разом Караян та Кочерга, на жаль, уже не встигли. На час знайомства Караян був хворий і помер у 1989 році.^[5]
• У 1998 році в Мехіко на Кочергу вчинив напад грабіжник, простреливши співаку ногу. Втім уже за тиждень Кочерга виступав у Мексиканській опері в інвалідному візку.
• Гонорар за участь Анатолія Кочерги в одній виставі «Метрополітен опера» сягає 10 тисяч доларів.
• У 1987 І. Кочерга став упорядником збірки "Арии, романсы и песни из репертуара Анатолия Кочерги", в якому арії композиторів Західної Європи представлені в російських перекладах^[6][7]
• У 2003 році європейська жовта преса жваво обговорювала роман доньки Анатолія Кочерги Юлії, яка живе у Франкфурті-на-Майні, із зіркою німецького футболу Лотаром Маттеусом

Аудіоальбоми

• 1989 — «Леді Макбет Мценського повіту» Дмитра Шостаковича, диригент Степан Турчак — Старий каторжник
• 1989 — «Хованщина» Модеста Мусоргського, диригент Клаудіо Аббадо — боярин Шакловитий
• 1992 — «Леді Макбет Мценського повіту» Дмитра Шостаковича, диригент Мун-Вун Чунг — Поліцмейстер
• 1993 — «Мазепа» Петра Чайковського — Кочубей
• 1993 — «Борис Годунов» Модеста Мусоргського, диригент Клаудіо Аббадо — Борис Годунов
• 1996 — «Скупий лицар» Сергія Рахманінова, диригент Нееме Ярві — Слуга
• 1997 — «Алеко» Сергія Рахманінова, диригент Нееме Ярві — Старий циган
• 1998 — «Дон Жуан» Моцарта, диригент Ален Ломбар — Командор
• 2000 — «Війна і мир» Сергія Прокоф'єва, диригент Gary Bertini — Кутузов
• 2001 — «Фальстаф» Джузеппе Верді, диригент Клаудіо Аббадо — Пістоль
• 2002 — «Дон Жуан» Моцарта, диригент Bertrand de Billy — Командор
• 2002 — «Леді Макбет Мценського повіту» Дмитра Шостаковича, диригент Олександр Анісімов — Борис Тимофійович
• 2004 — «Борис Годунов» Модеста Мусоргського, диригент Себастьян Вайгле — Варлаам

Нагороди і звання

• Лауреат 5-го Всесоюзного конкурсу вокалістів імені М. І. Глінки (тепер це Міжнародний конкурс вокалістів імені М.І. Глінки) (1-а премія) (Вільнюс, 1971)
• Лауреат конкурсу вокалістів 10-го Всесвітнього фестивалю молоді і студентів в Берліні (1973)
• Лауреат Міжнародного конкурсу ім. П. І. Чайковського (5-а премія) (Москва, 1974)
• Заслужений артист Української РСР (1975)^[8][9]
• Народний артист Української РСР (1979)
• Народний артист СРСР (1983)
• Державна премія Української РСР ім. Т. Шевченка (1989) — за виконання партій в оперних спектаклях «Борис Годунов» М. П. Мусоргського, «Дон Карлос» Дж. Верді, «Милана» Г. Майбороди
• Почесний академік Національної академії мистецтв України (2018)
• Премія Ленінського комсомолу України імені Н. А. Островського (1980)