Кочергіна-Макарець Тетяна Іванівна

Тетя́на Іва́нівна Кочергіна́ (при народженні Макарець; *26 березня 1956) — радянська українська гандболістка, що виступала на позиції півсередньої, дворазова олімпійська чемпіонка в складі збірної СРСР з гандболу. Заслужений майстер спорту СРСР (1976).

Тетяна Кочергіна-Макарець Тетяна Іванівна Кочергіна - Макарець
Загальна інформація
Національність	українка
Громадянство	СРСР[1]  Україна
Місце проживання	Київ
Народження	26 березня 1956(1956-03-26) (69 років) Овідіополь, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Alma mater	Національний університет фізичного виховання і спорту України
Чоловік	гандболіст Сергій Кочергін
Діти	донька Дарія
Спорт
Вид спорту	жіночий гандбол
Спортивне звання	Заслужений майстер спорту СРСР
Клуб	1968—1970 Локомотив (Одеса) 1971—1984 Спартак (Київ) 1984 Полум'я (Бровари) 1986—1987 Полум'я (Бровари)
Команда	ГК Ростов-Дон
Нац. збірна	1973—1980 збірна СРСР 133 (616)
Тренери	І. Є. Турчин, Валерій Оркіс, Володимир Бондаренко
Завершення виступів	1981
Тренує	АМК «Університет»
Нагороди Гандбол Представник  СРСР Олімпійські ігри Золото Літні Олімпійські ігри 1976 Гандбол Золото Літні Олімпійські ігри 1980 Гандбол
Кочергіна-Макарець Тетяна Іванівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кочергіна.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Кочергіна Тетяна.

Біографія

Тетяна Макарец народилася 1956 року у родині, де було 9 дітей^[2], і, тим самим, є ровесницею чемпіонатів СРСР з гандболу, оскільки саме 1956 року був проведений перший в історії чемпіонат Союзу за правилами гандболу 11х11. Вихованка овідіопольського гандболу починала свій спортивний шлях під керівництвом Володимира Бондаренка, а її першою командою майстрів став легендарний одеський «Локомотив» — найтитулованіший клуб СРСР в жіночому гандболі 11х11. Дитинство провела в селі, завдяки чому вирізнялася як фізично сильний гравець. Під час однієї з комерційних поїздок по ФРН у складі клубу вона відвідала змагання з доїння корів і на запрошення організаторів сама подоїла корову, здивувавши учасників і глядачів^[3].

Виступала за київський «Спартак», разом з яким неодноразово здобувала звання чемпіонки СРСР і добивалася успіху на міжнародній арені. Під час олімпійського турніру 1976 року в Монреалі грала у всіх 5 зустрічах команди, закинувши 24 голи. Під час московської олімпіади теж неодмінно виходила на поле, закинувши 28 голів.

Нині — завідувач кафедри фізичного виховання та спорту, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, заслужений працівник фізичної культури і спорту України.

Скандал

Через надмірну грубість у спілкуванні з вихованцями її тренерська діяльність часто викликала нарікання. Тетяна Іванівна стала героїнею відео, на якому погрожує юним спортсменкам.^[4]

Титули і досягнення

Спортивні

• Переможниця Олімпійських ігор (2): 1976, 1980
• Срібна призерка чемпіонату світу (2): 1975, 1978
• Бронзова призерка чемпіонату світу (1): 1973
• Володарка Кубку європейських чемпіонів (5): 1970/71 , 1971/72, 1972/73, 1974/75, 1976/77
• Чемпіонка СРСР (14): 1971, 1972, 1973, 1974, 1975, 1976, 1977, 1978, 1979, 1980, 1981, 1982, 1983, 1984
• Володарка Кубку СРСР (1): 1977
• Переможниця Спартакіади народів СРСР (2): 1975, 1979
• Найкраща бомбардирка чемпіонату світу (1): 1975
• Включалася в символічну збірну світу в 1978 році

Трудові

• Орден « Знак Пошани».
• Орден «За заслуги III ступеня»^[5].
• Медаль «За трудову доблесть».
• Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР.
• Подяка голови Київської державної адміністрації.