Кочетов Всеволод Онисимович

Всеволод Онисимович Кочетов (4 лютого 1912(19120204), місто Новгород, тепер Великий Новгород, Російська Федерація — покінчив життя самогубством 4 листопада 1973, місто Москва) — радянський письменник, головний редактор «Литературной газеты» та головний редактор журналу «Октябрь». Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1956—1966 роках.

Кочетов Всеволод Онисимович
рос. Всеволод Анисимович Кочетов
Народився	22 січня (4 лютого) 1912[1] або 4 лютого 1912(1912-02-04)[2][1]  Новогород, Російська імперія
Помер	4 листопада 1973(1973-11-04)[2][1] (61 рік)  Передєлкіно, Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	журналіст, письменник, редактор, прозаїк, військовий кореспондент
Знання мов	російська[3]
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	СП СРСР
Жанр	роман і повість[d]
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кочетов.

Життєпис

Народився 22 січня (4 лютого) 1912 року в місті Новгороді в селянській родині. У 1927 році переїхав до Ленінграда, де жив його старший брат.

У 1931 році закінчив сільськогосподарський технікум у Ленінграді.

У 1931—1938 роках — агроном, науковий співробітник сільськогосподарської дослідної станції. Також працював на суднобудівній верфі в Ленінграді.

У 1938 році розпочалася його журналістська робота як кореспондента газети «Ленінградська правда». У роки німецько-радянської війни був на журналістській роботі, працював співробітником газет Ленінградського фронту.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У післявоєнний період зайнявся письменницькою діяльністю, опублікував повість «На невських рівнинах» (1946), присвяченій подіям війни. Твори створював в жанрі соціалістичного реалізму і в дусі офіційного радянського патріотизму. Успіх Кочетову приніс опублікований в 1952 році роман «Журбіни», присвячений життю робітників судноверфі.

З лютого 1953 до грудня 1954 року — відповідальний секретар правління Ленінградської організації Спілки радянських письменників. З 1954 року став членом правління Спілки письменників СРСР.

У 1955 році переїхав до Москви. У 1955—1959 роках — головний редактор «Литературной газеты».

У 1960 — 4 листопада 1973 року — головний редактор журналу «Октябрь».

Був автором резонансних романів «Брати Єршови» (1958), «Секретар обкому» (1959—1961), «Товарищ агроном» (1961), «Чого ж ти хочеш?» (1969) написаних в дусі соціалістичного реалізму.

4 листопада 1973 року Кочетов покінчив життя самогубством на дачі в Передєлкіно, застрілившись з іменного пістолета Walther 7,62. На думку ряду дослідників, Кочетов вирішив добровільно піти з життя, відчуваючи важкі муки в результаті ракового захворювання. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди і звання

• два ордени Леніна (3.02.1962; 28.10.1967)
• орден Жовтневої Революції (4.02.1972)
• орден Червоної Зірки (31.08.1944)
• медалі