Кошовий Петро Кирилович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кошовий.

Петро́ Кири́лович Кошови́й (8 [21] грудня 1904(19041221) — 30 серпня 1976) — радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1968). Двічі Герой Радянського Союзу (1944,1945). Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПРС в 1961—1971 р. Член ЦК КПУ в 1961—1966 р. Кандидат у члени Президії ЦК КПУ в березні 1961 — березні 1966 р.

Петро Кирилович Кошовий
рос. Пётр Кирѝллович Кошево̀й
Народження	8 (21) грудня 1904(1904-12-21) Олександрія, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	30 серпня 1976(1976-08-30) (71 рік) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе і Московське вище військове командне училище
Роки служби	1920–1976
Партія	КПРС
Звання	Маршал Радянського Союзу
Командування	Група радянських військ у Німеччині, 65th Rifle Divisiond, Q4030279?, 63rd Rifle Corpsd, 6-а гвардійська армія, 5-та загальновійськова армія, 11-а гвардійська армія, Сибірський військовий округ і Київський військовий округ
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна
Автограф
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За взяття Кенігсберга» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

Народився в місті Олександрія Херсонської губернії в селянській сім'ї. Українець. Навчався у школі Чиркіна (нині загальноосвітня школа № 4). 1920 року вступив до лав Червоного козацтва. У складі 8-ї кавалерійської дивізії брав участь у боротьбі з українськими й польськими військами.

У 1924 році вступив, а у 1927 році закінчив 5-у Українську кавалерійську школу імені С. М. Будьонного в Єлизаветграді. Проходив військову службу на командних і штабних посадах. Закінчивши в 1939 році академію ім. Фрунзе, обіймав посаду начальника штабу дивізії в званні полковника. З лютого 1940 року — командир 65-ї мотострілецької дивізії.

Пам'ятник Петру Кошовому в м. Олександрії, на однойменній площі

Фрагмент пам'ятника Петру Кошовому

У німецько-радянській війні Кошовий (до вересня 1943 року командир стрілецької дивізії, а потім стрілецького корпусу, проявив себе як ініціативний і вольовий командувач. Виконав ряд видатних бойових операцій, відзначився, зокрема, при штурмі Сапун-гори під Севастополем і взятті Кенігсбергу (за ці битви отримав звання Героя Радянського Союзу). Закінчив війну в званні генерал-лейтенанта. На параді Перемоги командував зведеним полком Третього Білоруського фронту.

Після війни Кошовий займав ряд важливих командних посад і високо котирувався як командувач і військовий адміністратор (за свідченням його внука, письменника П. Р. Паламарчука, «його соратник маршал Баграмян називав його в той період військовим номер один»), хоча не гнався за кар'єрою і за посадами в Міністерстві оборони і пишався тим, що «ніколи не служив у Москві». Був командувачем армії (1946–1955), першим заступником Головнокомандувача Групою радянських військ в Німеччинні (1955–1957), командувачем військами Сибірського військового округу (1957–1960), Київського військового округу (1960–1965).

Найвища посада, яку займав Петро Кошовий, — головнокомандувач Групою радянських військ в Німеччині (1965–1969). За цей час багато що зробив для зміцнення боєздатності Групи. 15 квітня 1968 роки генералові армії Кошовому було надано (разом з П. Ф. Батицьким) звання Маршала Радянського Союзу.

Проте вже в жовтні 1969 року Кошовий був зміщений з поста Головнокомандувача і замінений на В. Р. Кулікова. З того часу до кінця життя він займав традиційну для тих Маршалів, що пішли фактично у відставку почесну посаду «генерального інспектора Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР».

П. К. Кошовий був першим з померлих на волі і у званні Маршала Радянського Союзу, похованих не біля Кремлівської стіни, а на Новодівичому кладовищі в Москві.

Нагороди та відзнаки

• п'ять орденів Леніна
• три ордени Червоного Прапора
• орден Жовтневої Революції
• орден Суворова 2-го ступеня
• два ордена Кутузова 2-го ступеня
• орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня
• різні медалі
• іноземні нагороди
• звання «Почесний громадянин міста Олександрії» (17 грудня 1967 року)^[1].

Джерела та література

• О. В. Буцько. Кошовий Петро Кирилович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 265. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Н. В. Жахалова. Кошовий Петро Кирилович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.

Література

• Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 5-8.