Кравцов Петро Іванович

Петро́ Іва́нович Кравцо́в (1856, Харків, Харківська губернія — 28 жовтня 1928, Харків, УРСР) — український радянський лікар, педагог, музично-громадський діяч. Професор медицини. Заслужений працівник науки й мистецтва (1927).

Кравцов Петро Іванович
Петро Кравцов у Алушті. 1895 рік
Народився	1856  Харків, Харківська губернія
Помер	28 жовтня 1928(1928-10-28)  Харків, Українська СРР, СРСР
Alma mater	Імператорський Харківський університет (1881)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кравцов.

Життєпис

Навчався у третій харківській гімназії. Закінчив медичний факультет Харківського університету (1881).

Працю­­вав на кафедрі внутрішніх хвороб Харківського університету. Працював ординатором у госпітальній терапевтичній клініці університету. Був старшим лікарем Олександрівської лікарні. Брав участь у роботі Харківського медичного товариства. Згодом був земським лікарем. Викладав фізіологію та ана­­томію у фельдшерській школі. Був лектором на курсах Харківського медичного товариства і Червоного хреста.

Двічі вибирався гласним Харківської міської думи (1892, 1902), входив до складу санітарної та музейної комісій (1902).

Після 1918 року викладав на кафедрі спецгігієни у Харківському музично-драматичному інституті. Працював на Харківській радіостанції^[1][2].

Наукова діяльність

На основі вивчення й узагальнення праць європейських філософів, біологів та психологів, власних експериментальних до­слі­дів щодо впливу окремих звуків і гармоній на людський організм Кравцов розробив авторський ме­тод викладання музики дітям. У 1922–28 роках — завідувач кафедри соціальної гігієни Харківського музично-драматичного інституту, автор курсів «Біологічні основи музики», «Фі­зіологічні основи міміки», оригінальної методики викладання шкільного співу^[3].

Просвітницька діяльність

Після 25 років практичної діяльності цілком присвятив себе санітарному просвітництву. Упродовж 7 років популяризував знан­ня з гігієни серед селян Харківської губернії. Виконував громадську діяльність у товаристві грамотності. Читав лекції на вищих педагогічних курсах, у се­­редніх шко­лах. Після 1917 року розгорнув активну діяльність у відділах санітарної освіти Харківського відділу охорони здоров'я, Комітеті освітніх установ Донецької залізниці, санітарних установах Червоної армії.

Музична діяльність

Під час навчання у гімназії був солістом хору під керівництвом А. Литинського. Брав участь у виста­­вах театрів М. Синельникова й М. Дю­кова. Викладав у драматичній школі О. Маслової. З 1876 року на громадських засадах викладав співи у недільній школі Христини Алчевської.

1884 року з метою популяризації мистецтва серед найбідніших верств населення, особливо дітей, заснував у Харкові музичний гурток. Він, з невеликими перервами, проіснував до 1917 року й останні 10 років був центром музичного життя міста. На його базі започатковано так звані народні концерти за участі симфонічного оркестру, оркестру мандоліністів і балалаєчників, хору, співаків-солістів та інструменталістів. У музичному гуртку Кравцова розпочали творчий шлях співаки М. Алешко, І. Алчевський, А. Боначич, О. Лавров, О. Нестеренко.

Після розпаду гуртка продовжив працювати як вчитель музики та співів у гімназіях міста. За ініціативи Кравцова 1918 року організовано безкоштовні опер­ні класи, згодом Державну дитячу оперу (існувала до середини 20-х років). 1909 року поста­вив опери «Фауст» Ш. Ґуно, «Єв­геній Онєгін» П. Чайковського, «Демон» А. Рубінштейна, «Русалка» О. Даргомижського тощо. Керував хором жіночої ремісничої школи Харківського товариства грамотності X. Алчевської, диригував виступами Об'єднаного хору міських гімназій у складі 250-ти співаків у театрі «Муссурі» (Харків). Був членом харківської філії Товариства ім. М. Леонтовича, Всеросійського товариства революційних музикантів, друкувався у журналі «Музика — масам».

Праці

• Вода и жизнь. Харьков, 1922
• Мир звуков как элемент воспитания. Харьков, 1922
• Горение, как спутник жизни: Популярный очерк из цикла «Человек, познай самого себя». Харьков, 1926
• Как протекает жизнь в человеческом теле: Популярный очерк из цикла «Человек, познай самого себя». Харьков, 1926
• Питание и жизнь. Харьков, 1927
• Как устроен и работает человеческий организм. Харьков, 2-е изд. 1929
• Життя та смерть: Популярний біологічний начерк. Харьков, 1929
• Збірник біологічних начерків. Харьков, 1932

Родина

Онук Кравцов Тарас Сергійович (22. 10. 1922, Харків — 02. 09. 2013, Харків) — доктор мистецтвознавства (1990), професор (1992). Заслужений діяч мистецтв України (2003). Музикознавець, компо­зитор, пе­­дагог^[4].

Праонук Кравцов Сергій Тарасович (15. 02. 1948, Харків) — спортсмен (велоспорт). Майстер спорту міжнародного класу (1968)^[5].

Пам'ять

Провулок Кравцова у центрі Харкова названий ім'ям Петра Івановича^[6].