Кравченко Валентин Олександрович

Валентин Олександрович Кравченко ((1906 , Кременчук, Полтавська губернія  — 18 червня 1956(1956-06-18) , Москва )) — начальник Особливого технічного бюро (ОТБ) при народному комісарі внутрішніх справ СРСР^[1], генерал-майор (1945).

Кравченко Валентин Олександрович
Народження	1906(1906) Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть	18 червня 1956(1956-06-18) Москва , СРСР
Приналежність	СРСР СРСР
Рід військ	НКВС-МВС
Роки служби	1937 — 1956
Звання	Генерал-майор
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кравченко.

Біографія

Народився 1906 року в українській родині слюсаря. У компартії з вересня 1925 (член ВЛКСМ у 1923—1930). Закінчив початкове міське училище у Крюкові (нині район Кременчука) у 1918 році, потім курси профтисячників з підготовки до ВТУЗ в Одесі у 1929 році, та Одеський інститут інженерів зв'язку у 1933 р.

Учень токаря, токар у вагонних майстернях Південної залізниці у Крюкові з серпня 1922 по квітень 1929 року. Аспірант і декан радіофакультету Одеського інституту зв'язку з липня 1933 по червень 1935 року.

У жовтні 1937 року відряджений до органів НКВС СРСР, займався питаннями спецзв'язку, начальник 1-го відділення Центральної лабораторії 2-го спецвідділу НКВС СРСР.

• З 14 листопада 1939 р. начальник Особливого технічного бюро НКВС СРСР.
• З 31 липня 1941 року начальник 4-го спецвідділу НКВС СРСР.
• З 26 січня 1946 року заступник начальника 9-го управління НКВС СРСР (за сумісництвом).
• З 16 січня 1948 року начальник Групи контролю та особливих доручень при міністрові внутрішніх справ СРСР.
• З 3 травня 1949 року начальник 4-го спецвідділу МВС СРСР.
• З 20 березня до 14 липня 1953 року начальник 5-го спецвідділу МВС СРСР.
• З 16 листопада 1953 року начальник будуправління № 304 МВС СРСР у місті Міас Челябінської області.

Звання

• майор ДБ, 14.11.1939;^[2]
• старший майор ДБ, 16.02.1942;
• комісар ДБ, 14.02.1943;
• генерал-майор, 09.07.1945.

Нагороди

• орден Червоного Прапора, 20.09.1943;
• орден Богдана Хмельницького 2-го ступеня, 20.10.1944;
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня, 10.07.1946;
• орден Трудового Червоного Прапора;
• орден «Знак Пошани»;
• орден Червоної Зірки;
• 6 медалей.

Література

• В. А. Кравченко [Архівовано 3 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Петров Н. В., Скоркин К. В. Кто руководил НКВД, 1934—1941: Справочник [Архівовано 1 лютого 2017 у Wayback Machine.] / О-во «Мемориал» и др.; Под ред. Н. Г. Охотина и А. Б. Рогинского — М.: Звенья, 1999. — 504 с. — ISBN 5-7870-0032-3;
• Яворский В. Н. Автобиографическое повествование // Вестник «Мемориала». — 2001. — № 6. — С. 71–78.