Кравченко Олександр Іванович (артист)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кравченко.

Кра́вченко Олекса́ндр Іва́нович (30 червня 1949, село Прачі Борзнянського району Чернігівської області — 10 лютого 2023, Париж, Франція^[1]) — актор Київського національного академічного театру оперети, поет, автор проекту Національної оперети «Поетичний театр». Народний артист України (1997)^[2]. Професор Київського університету культури і мистецтв^[3]. Викладач культури мовлення в Національному університеті театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого

Кравченко Олександр Іванович
Народився	30 червня 1949(1949-06-30) село Прачі Борзнянського району Чернігівської області
Помер	10 лютого 2023(2023-02-10) (73 роки) Париж, Франція
Громадянство	Україна
Діяльність	артист оперети, поет
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Дружина	Зоя Борисівна Кравченко, актриса
Діти	донька Тетяна, актриса
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 30 червня 1949 року в селі Прачі Борзнянського району Чернігівської області в сім'ї колгоспників.

Закінчив Київський театральний інститут імені Івана Карпенка-Карого і Миколаївський педагогічний інститут.

По закінченні театрального інституту грав у трупі Житомирського драматичного театру. Переїхавши до Миколаєва, почав кар'єру в українському театрі драми і музичної комедії (1971—1972, 1983—1997). Також працював у Миколаївському російському драматичному театрі ім. В. Чкалова (1977—1982), у Кишиневі і Севастополі (1973—1976).

З 1997 стає одним з провідних акторів Київського національного академічного театру оперети. Знімався в кіно.

Повний кавалер ордена «За заслуги» І, II та III ступенів^[4][5][6].

13 березня 2014 серед інших діячів культури поставив свій підпис під «Заявою від діячів культури України до творчої спільноти світу»^[7].

З осені 2021 року викладач кафедри сценічної мови у КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого.

Помер 10 лютого 2023 року. Прощання — 16 лютого в Національній опереті України. Похований на Лісовому кладовищі у Києві.

Ролі в театрі

Київський національний академічний театр оперети^[8]

• «Циганський барон» Йоганна Штрауса; реж.Віктор Шулаков — Барінкай
• «Моя чарівна леді» Фредеріка Лоу; реж. Олександр Барсегян — Альфред Дуліттл
• 2018 — «Скрипаль на даху» Дж. Бока; реж. Богдан Струтинський — Лазар
• «Ханума»; реж. Іраклій Гогія — князь Вано Пантіашвілі
• «Маруся Чурай»; реж. Сергій Павлюк — Богдан Хмельницький
• Франческу («Граф Люксембург» Ф. Легара); реж. Петро Ільченко 
• Писар («Майська ніч» М. Лисенка); реж. Сергій Сміян 
• Філіпп («Баядера» Імре Кальмана); реж.Сергій Сміян 
• Барон Моріц («Маріца» Імре Кальмана); реж. Сергій Сміян 
• Данило («Весела вдова» Ф. Легара)реж. Сергій Сміян 
• Амадей («Летюча миша» Й. Штрауса)реж. Тамара Тимошко-Горюшко 
• Радник Снігової королеви («Карнавал казок в Україні» В. Домшинського); реж.Богдан Струтинський 
• Хрущ («Дюймовочка» Г. Кудінової)
• Кальверо («Вогні рампи» Г. Фролова)реж.Микола Яремків 

• «Американська комедія» М. Самойлова; реж. Сергій Сміян 
• «Бал у Савойї» П. Абрахамареж.Богдан Струтинський 
• «Лампа Аладіна» С. Бедусенка; реж. Тамара Тимошко-Горюшко 
• «Фіалка Монмартру» Імре Кальман; реж. Сергій Сміян 
• «Цілуй мене, Кет!» К. Портера; реж.Богдан Струтинський - (генерал Харрісон Хауелл).

Фільмографія

• 1967 — «Планета Сперанта»; реж. Юрій Олененко
• 1967 — «Незабутнє»; реж. Юлія Солнцева
• 1991 — «Пам'ятай» (Изгой); реж. Володимир Савельєв
• 2008 — «Богдан-Зиновій Хмельницький»; реж. Микола Мащенко