Крамаренко Петро Павлович

Крамаренко Петро Павлович (25 червня 1873, Київ — 16 вересня 1944, Харбін) — офіцер російської армії, учасник Білого руху.

Петро Павлович Крамаренко
Генерал-майор (8.8.1917) генеральний хорунжий
Загальна інформація
Народження	25 червня 1873(1873-06-25) Київ
Смерть	16 вересня 1944(1944-09-16) (71 рік) Харбін
Військова служба
Рід військ	піхота
Війни / битви	оборона Порт-Артура, Сибірський Льодовий похід
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 4 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святого Георгія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крамаренко.

Життєпис

Народився у Києві, закінчив київську гімназію та Чугуївське піхотне училище. Брав участь у російсько-японській війні 1904—1905 років (оборона Порт-Артура), у боях був контужений.

Під час Першої світової війни командував полком, потім дивізією.

З 18.07.1917 р. до січня 1918 р — в. о. начальника 104-ї (1-ї Української) дивізії 1-го Українського корпусу.

Після більшовицького перевороту взяв активну участь в білому русі, спочатку в лавах Добровольчої армії, потім — у армії Колчака. За участь у «Сибірському льодовому поході» нагороджений орденом^[1].

Після розгрому емігрував у Маньчжурію, де до смерті працював на КСЗ (Китайській Східній Залізниці).