Крамов Олександр Григорович

Олекса́ндр Григо́рович Кра́мов (23 грудня 1884 (4 січня 1885) , Київ, Київська губернія, Російська імперія  — 17 травня 1951(1951-05-17) , Харків, Харківська область, СРСР ) — український актор, режисер, педагог. Народний артист СРСР (1944), народний артист Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань (1938—1951). Чоловік народної артистки СРСР Олександри Воронович.

Крамов Олександр Григорович
Народився	23 грудня 1884 (4 січня 1885)  Київ, Київська губернія, Російська імперія
Помер	17 травня 1951(1951-05-17) (66 років)  Харків, Харківська область, СРСР
Поховання	Міське кладовище № 2
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор, політик
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Заклад	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d] і депутат Верховної Ради УРСР[d]
Нагороди
IMDb	ID 0469445

Біографія

Народився 23 грудня 1884 (4 січня 1885)(18850104) року в Києві в родині учителя. У 1903 році закінчив Житомирську гімназію.

У 1903 році поступив до Київського університету імені Святого Володимира спершу на медичний, а потім на юридичний факультет. Одночасно, у 1905 році закінчив студію сценічного мистецтва Євгена Лепковського. Грав у Київському театрі залізничників та у Київському драматичному театрі Миколи Соловцова (тепер Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка).

Навчався також в Музично-драматичній школі Миколи Лисенка.^[1]

У 1908 році закінчив юридичний факультет Київського університету. У 1909­–1912 роках грав у Херсонському театрі, потім у Самарському театрі. З 1913 року працював в Петербурзі, у театрі Незлобіна. У 1919­–1920 роках був актором театру Революції. Грав у Московських театрах Суходольського, Корша. У 1924­–1933 роках працював у театрі імені Московської Ради (МГРПС), Московському сучасному театрі.

З 1933 року — актор та режисер, а з 1936 року — художній керівник Харківського театру російської драми. Під час німецько-радянської війни разом із театром перебував у Улан-Уде, Владивостоці та Іркутську. З 1943 року — директор та художній керівник Харківського театру російської драми. Професор Харківського театрального інституту.

17 травня 1951 року помер у Харкові.

Серед його учнів — Всеволод Цвєтков.