Крейчі Антоній В'ячеславович

Анто́ній В'ячесла́вович Кре́йчі (30 січня 1914, Владикавказ — 1999) — український архітектор чеського походження. Головний архітектор Вінницької області у 1945—1975 роках.

Крейчі Антоній В'ячеславович
Народився	30 січня 1914(1914-01-30) Владикавказ
Помер	1999(1999)
Громадянство	Україна
Національність	чех
Діяльність	архітектура, містобудування
Відомий завдяки	архітектор

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крейчі.

Життєпис

Народився 30 січня 1914 р.^[1] в м. Владикавказі (кол. Російська імперія) у родині чехів. Навчався у спецшколі із землевпорядним ухилом (1929—1931 рр.). Закінчив Московський архітектурний інститут із відзнакою (1936 −1941 рр.). Під час навчання в 1939 р. працював архітектором Мособлпроекту.

Школа № 2 у Вінниці (вул. Соборна, 94)

Житловий будинок у Вінниці (вул. Коцюбинського, 56)

Подальша кар'єра:

• з червня по листопад 1941 р. виконував спецзавдання з маскування об'єктів Москви;
• інженер гарнізону м. Кутаїсі (Грузинської РСР) (1942—1943);
• головний інженер і архітектор м. Клухорі (Грузинської РСР) (липень 1943 — травень 1945);
• після війни відряджений на роботу до України, виконував обов'язки начальника Вінницького обласного відділу в справах архітектури (від 1945 р.);
• головний архітектор Вінницької області і начальник облпроекту (лютий 1946 — листопад 1949);
• голова Вінницького відділення Спілки архітекторів (від 1957 р.); обраний до правління Спілки архітекторів Української РСР (від 1955 р.);
• начальник Вінницького обласного відділу в справах архітектури (серпень 1949 — жовтень 1955);
• начальник Вінницького обласного відділу в справах будівництва та архітектури, головний архітектор області (жовтень 1955 — початок 1975).

Обирався депутатом Вінницької обласної і міської Рад депутатів трудящих VIII—XII скликання. Був також членом Президії Правління Вінницької обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури й очолював секцію охорони пам'яток архітектури.

Обеліск у Гнівані воїнам, загиблим у Другій світовій війні

Творчий доробок

Протягом 1945—1975 рр. розробив понад 80 різних проектів, зокрема 24 проекти планування міст і селищ, 21 проект будинків і споруд та 37 проектів малих архітектурних форм.^[2]
Серед об'єктів планування — парки у Вінниці та Могилеві-Подільському, сквер-бульвар у Тульчині, центральні частини у таких населених пунктах як — Козятин, Бар, Бершадь, Могилів-Подільський, Ямпіль, Липовець, Літин, Тиманівка.
У Вінниці запроектував у 1946—1947 рр. житловий будинок з магазином («будинок залізничників») на розі вулиць Коцюбинського та Замостянської (спільно з В. П. Дуловим), ще один житловий будинок у 1953—1958 рр. (разом із С. І. Рабіним) на теперішній вул. Соборній, 103. Реконструював у 1947 р. середню школу № 2, побудовану у 1900—1901 рр. Г. Артиновим.

Пам'ятник поету М. Некрасову у Немирові

За його архітектурними проектами побудовані, зокрема:

• пам'ятник-погруддя М. І. Пирогова у музеї-садибі видатного хірурга (1947, спільно з І. Крестовським);
• монумент на могилі Д.Нечая (1954) у с. Черемошному Тиврівського району;
• пам'ятник винахіднику О. Ф. Можайському (1978) у смт Вороновиці Вінницького району;
• пам'ятник поету М.Некрасову (1971, у співавторстві) в Немирові;
• обеліск (1957) в Гнівані воїнам, загиблим у Другій світовій війні.^[3]

Нагороди

Нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною» та «За доблесну працю у Великій вітчизняній війні» та ін.

Галерея

Житловий будинок у Вінниці (вул. Коцюбинського, 56) Житловий будинок у Вінниці (вул. Коцюбинського, 56)  Краєвид Тульчина з пагорбів Краєвид Тульчина з пагорбів  Центр міста Козятина Центр міста Козятина  У центрі міста Бар У центрі міста Бар  Краєвид Могилів-Подільського Краєвид Могилів-Подільського  У центрі Липовця У центрі Липовця  Монумент на могилі Д.Нечая у Черемошному Монумент на могилі Д.Нечая у Черемошному  Пам'ятник М.І. Пирогову у музеї-садибі Пам'ятник М.І. Пирогову у музеї-садибі