Кречовичі (село)

Кречовичі — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Каньчуга Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 978 осіб (2011^[1]).

Село
Кречовичі пол. Krzeczowice
Координати 49°59′00″ пн. ш. 22°27′00″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Переворський повіт
Гміна	Каньчуга
Населення	978 осіб (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 16
Поштовий індекс	37-220
Автомобільний код	RPZ
SIMC	0604270
GeoNames	767310
OSM	r6780728 ·R
Кречовичі Кречовичі (Польща) Кречовичі Кречовичі (Підкарпатське воєводство)
Кречовичі у Вікісховищі

Історія

Перша згадка про село сягає 1515 р.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1883 р. Кречовичі знаходились у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, проживали 346 римо-католиків, 250 греко-католиків і кілька євреїв. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.

У 1904 р. через село відкрито вузькоколійну залізницю Переворськ — Динів зі станцією в селі.

На 01.01.1939 році в селі проживало 1500 мешканців, з них 500 українців-грекокатоликів, 990 поляків і 10 євреїв^[2]. Село входило до ґміни Каньчуга Переворського повіту Львівського воєводства.

1945 року з села до СРСР вивезли 165 українців (43 сім'ї). Переселенці прибули до Дрогобицької та Тернопільської областей^[3]. Решту українців у 1947 р. під час операції «Вісла» депортовано на понімецькі землі.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][4]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	479	105	322	52
Жінки	499	99	271	129
Разом	978	204	593	181

Церква

Церква о. Николая збудована в 1793 р., була парохіяльною церквою Каньчуцького (з 1920 р. — Лежайського) деканату Перемишльської єпархії. В 1831 р. в селі була греко-католицька парохія, яка належала до Каньчуцького деканату Перемишльської єпархії, у селі було 257 парохіян^[5], парохія охоплювала також міста Каньчуга і Чудець та села Бібрка, Песій Млинок, Сіннів, Журовички Малі, Ужейовичі, Панталовичі, Галарівка, Сетеш, Лопушка Мала, Лопушка Велика, Манастир, Нижатичі, Микуличі, Сідлечка. У 1835 р. додалися села Острів і Жуклин, у 1836 р. — Гать. З 1932 р. парафія поділена на дві й утворена парафія Каньчуга. Після виселення українців церква перетворена на костел.