Кривонос Павло Олександрович

Кривонос Павло Олександрович (1956) — український державний діяч, дипломат, генеральний директор Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв Державного управління справами. Дійсний член (академік) Української академії геополітики та геостратегії (2024).

Кривонос Павло Олександрович
Кривонос Павло Олександрович
Народився	11 березня 1956(1956-03-11) (69 років) Прилуки
Громадянство	Україна
Діяльність	Дипломат
Alma mater	Київський інженерно-будівельний інститут.
Посада	Генеральний директор Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв Державного управління справами
Нагороди	Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого Орден Архистратига Михаїла

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кривонос.

Біографія

Народився 11 березня 1956 року в Прилуках на Чернігівщині. Закінчив Прилуцький технікум гідромеліорації та електрифікації сільського господарства та Київський інженерно-будівельний інститут.

Працював у системі житлового господарства, заступником голови виконкому, заступником голови держадміністрації Подільського району міста Києва.

З 1992 — генеральний директор Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв.

Автор низки публіцистичних статей з історії України.

Дипломатичні ранги та почесні звання

• Має дипломатичний ранг: Надзвичайний і Повноважний Посланник II класу.
• Заслужений будівельник України.
• Почесний професор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова
• Почесний професор Відкритого університету розвитку людини «Україна»
• Почесний професор Національного університету "Острозька академія"

Науково-редакційна діяльність

Є членом редакційних колегій періодичних видань, наукових журналів і збірників:

• «Україна дипломатична». Науковий щорічник. — 2000—2021.
• «Пам'ять століть». Історичний науковий та літературний журнал. — 1999—2012.
• «Історичний календар». Щорічник. — 1995—2013.
• «Український богослов». Історичний і теологічний щорічник. — 1999, 2003.
• «Духовні студії». Науковий теологічний щорічник. — 2010, 2012.
• «Політика і час». Суспільно-політичний журнал. — 2002, 2003.
• Автор проекту серії видань «Бібліотеки наукового щорічника „Україна дипломатична“ ― 17 видань серії.

Нагороди та почесні відзнаки

• Повний кавалер орденів „За заслуги“: ІІІ ступеня — 1997 рік, ІІ ступеня — 2003 рік, І ступеня — 2006 рік^[1].
• Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (25 червня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[2]
• Подяка Президента України — 2003 рік^[1].
• Подяка Кабінету Міністрів України — 2001 рік^[1].
• Відзнака Київського міського голови „Знак Пошани“ — 2001 рік.
• Подяка Національної академії наук України — 11 березня 2001 року.
• Золота медаль „Незалежність“ Київської організації Національної спілки журналістів України — 2001 р.
• Знак „Відмінник освіти України“ Міністерства освіти і науки України — 2005 рік^[1].
• Грамота МЗС України „Посол української культури“.
• Почесна Грамота Київського міського голови ― 2006 рік.
• Почесна Грамота Верховної Ради України — 2006 рік^[1].
• Нагрудний знак „Почесна відзнака“ МЗС України ІІІ ступеня — 2006 рік, ІІ ступеня — 2007 рік.
• Почесна грамота Національної академії педагогічних наук України — грудень 2007 року.
• Почесний знак Петра Могили» Міністерства освіти і науки України — 30 травня 2007 року^[1].
• Офіційна срібна медаль Понтифікату Святішого Отця Бенедикта XVI ― лютий 2010 року.
• Грамота Всеукраїнської благодійної організації «Асоціація видавців та книгорозповсюджувачів» — 10 грудня 2011 року.
• Орден Дружби Соціалістичної Республіки В'єтнам. Указ Президента СРВ № 787 від 23.05.2011.
• Почесна грамота Українського інституту національної пам'яті — 27 квітня 2012 року.
• Золота медаль «Михайло Петрович Драгоманов 1841—1895 рр.» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова — 2012 р.
• Сертифікат Посла миру ― 18 жовтня 2013 року.
• Відзнака Посольства Республіки Білорусь «За плідну співпрацю» ― 17 грудня 2015 року.

Релігійно-християнські нагороди:

• Орден Христа Спасителя ― березень 2001 року;
• Орден св. Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (лютий 1999 року), ІІ ступеня (2010 р.);
• Орден св. Архистратига Михаїла — квітень 1999 року;
• Орден св. Кирила і Мефодія — грудень 2006 року;
• Орден св. Миколая Чудотворця — березень 2006 року;
• Міжнародний Орден св. Станіслава — березень 2003 року.

Див. також

• Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв
• Державне управління справами