Криміналістичний облік

Криміналістичний облік — науково обґрунтована система реєстрації певних об'єктів та їх ідентифікаційних ознак для розкриття злочинів. Його наукову основу становлять індивідуальність відповідних об'єктів, їх відносна стійкість і здатність до ідентифікації. Початок формування криміналістичної реєстрації на строго науковій основі було покладено наприкінці XIX століття впровадженням антропометричного (А. Бертільон, 1882 рік) і дактилоскопічного (В. Гершель, Г. Фулдс, Ф. Гальтон, 1887—1891 рр.) способів реєстрації злочинців.

К. о. ведеться у вигляді картотек, колекцій, магнітних записів, автоматизованих пошукових систем тощо. Здійснюється органами МВС України в централізованому порядку і на місцях. У централізованому порядку ведуться обліки:

• оперативно-довідкові (за прізвищами і дактилоскопічними картками),
• операт.-розшукові (осіб, що пропали безвісти);
• невпізнаних трупів,
• крадених і вилучених речей тощо і
• спеціальні обліки:
  • куль, гільз і набоїв зі слідами зброї,
  • картотека підробних документів, виготовлених поліграфічним способом,
  • картотека підробних грошей тощо.

На рівні місцевих К. о. ведуться картотеки фотознімків слідів рук, вилучених з місць нерозкритих злочинів (слідотеки), дактилотеки, кулегільзотеки, колекції слідів знарядь злочину тощо. Довідки органів К. о., додані до справи, використовуються як докази у криміналістичному судочинстві (ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України)^[1].

Раціональне використання криміналістично значимої інформації, з урахуванням її обсягу та різноманіття, можливе тільки в рамках інформаційно-пошукової системи, що забезпечує накопичення, обробку, зберігання і пошук такої інформації. Її прийнято називати криміналістичною реєстрацією, під якою розуміють як певну систему матеріальних об'єктів (колекції, картотеки, бази даних, інші сховища інформації), так і практичну реєстраційну діяльність^[2].

Див. також

• Слідчий
• Словесний портрет