Кринички (Подільський район)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Кринички.

Кринички́  — село Піщанської сільської громади у Подільському районі Одеської області України.

село Кринички
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Подільський район
Тер. громада	Піщанська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA51120170030087098
Основні дані
Засноване	1792
Населення	308
Площа	1,65 км²
Густота населення	186,67 осіб/км²
Поштовий індекс	66114
Телефонний код	+380 4866
Географічні дані
Географічні координати	48°2′0″ пн. ш. 29°42′19″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	191 м
Відстань до обласного центру	189,6 км
Відстань до районного центру	18 км
Місцева влада
Адреса ради	66120, Одеська область, Подільський район, село Шляхове
Карта
Кринички
Кринички
Мапа

Розташоване за 18 км від міста Балта. На півдні межує з селом Коритне, на сході з селом Ракулове, на півночі з селом Крижовлин на північному заході з селом Чернече.

Історія

За адміністративними поділами — з 16 сторіччя Брацлавський повіт, з 19 сторіччя Балтський повіт, 20 сторіччя Балтський район. Під час голодомору 1933 року кількість дворів зменшилася з 400 до 120. У покинуті двори було переселено жителів з Росії.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Піщанської сільської територіальної громади^[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Балтського району, село увійшло до складу новоутвореного Подільського району^[2].

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 368 осіб, з яких 138 чоловіків та 230 жінок.^[3]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 308 осіб.^[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[5]

Мова	Відсоток
українська	94,81 %
російська	3,57 %
молдовська	1,62 %

Визначні пам'ятки

Церква Покрови відома з 1762 року. Перетворена з греко-католицької на православну в 1794 році, була спалена татарами. Нова церква збудована в 1779 року. За описом 1794 року — дубова триверха, дах гонтовий; довжина 8 сажнів (17 метрів), ширина 3 сажнів (6,4 метрів), висота 9 сажнів (19,2 метрів). Дзвіниця при вході на цвинтар — дерев'яна 2-ярусна, дах гонтовий. Капітальний ремонт 1869 року: знято бічні верхи, прибудована нова дерев'яна дзвіниця, паламарня. Іконостас зі старовинним живописом. Пізніше церква була зруйнована.

Неподалік Криничок знаходиться пам'ятка природи «Діброва Лабушна».

На території села розташовано Балтський фізико-географічний стаціонар (навчальний науково-дослідний комплекс при географічному факультеті Одеського університету), організований в 1980 році для вивчення стану ландшафтів і режиму надмірно зволожених богарних земель (мочарів), а також їхньої меліорації.

Біля села були знайдені скіфські та інші поселення. Сіцінський Юхим Йосипович в своєї книзі «Археологічна карта Подільської губернії» писав:

У села Кринички 9 курганів. У 1891 році пан Зборовський розкопав три (скіфські) і знайшов в одному скелет, на нім 2 бронзових наножія, 2 бронзовия четирехугольния бляшки, 11 бронзових тригранних стріл і теракотова судина; у другому - три залізні дротики, широкий залізний спис, бойовий залізний топірець і велика глиняна амфора. У 1892 році він же розкопав 1 курган і знайшов в нім скелет і теракотову судину. У 1892 році В.Б. Антонович провів розкопки групи курганів - типу скіфського особливого варіанту. Гробниці висічені дуже глибоко в підґрунті і мали форму грушоподібну, на зразок хлібних ям. Знайдені предмети, які характеризують скіфські гробниці: залізна зброя, бронзові стріли і прикраси, амфори, судини з чорної лиснючої глини тощо. Особливість одного з курганів - велика бронзова наножія, надіта на гомілці небіжчика. Тим же професором досліджена стоянка, ймовірно того ж часу, що укладає безліч металевих виробів і статуеток. (Мабуть це так зване поле похоронних урн типу київських і збручських полів. Зап. І. Р. А. О. XI, 277.). З предметів, знайдених в скіфських курганах поблизу Криничок, знаходяться в музеї університету св. Володимира: 10 бронзових наконечників стріл тригранних желобковатих з гачками; великий залізний наконечник списа листоподібного типу з довгим втулком; три залізні списи з втулком, який переходе в довгий тонкий стрижень, ув'язнений невеликим стрілоподібним вістрям; залізний бойовий топірець з прямим чотиригранним обухом; бронзове наніжжє (jambard); два бронзових тонких поясних наконечника; глиняний широкий глек з вузьким горлом і одним вухом, забарвлений в сірий колір. З розкопок первісного селища в 1892 році знаходяться в колекції В.Б. Антоновича такі предмети, які відносять до кінця неолітичного періоду і до часу появи скіфів в південно-російському краю: теракота досить грубого стилю, що представляє голу сидячу жінку, що годує дитяти, на шиї якась прикраса, за спиною наліплений кружок (може бути мішок для носіння дитини); фігурка поміщалася на глиняному стільчику з чотирма ніжками зі спинкою; така ж сидяча фігурка чоловіка, з відбитою головою, що поміщається в маленькій судині овальної форми на подібність корита (що ймовірно зображає човник); дві маленькі широкі миски; половина низької чашки з відігнутим всередину віночком і залишком вушка; три мініатюрні чашки з перехопленням і широко розгорненим віночком, одна має два вушка в нижній частині; така ж чашка великого розміру, розписана темним лаком; мініатюрний красивий горщик з ліпними зубчиками по віночку; мініатюрний ківш грубого вироблення з товстою ручкою. У тій же колекції знаходяться такі предмети скіфського характеру: 6 бронзових тригранних стріл, жолобковатих, борознистих; залізна довга стріла ромбоподібна з ніжкою; половина хрестоподібної обойміци від схов кинджала; шматки шкіряного сагайдака або налуччя, із залишками шовкової тканини на поверхні; кістяна кругла пряжка; кістяний живець залізного ножа з такими ж цвяшками ; чотиригранний брусок приросту із сланцю тальку. Знайдені: 3 римських срібні монети - одна Доміціана і дві Констанція II, а також (окремо) бронзовий литий хрестик, мабуть, XVII сторіччя.

Уродженці

• Завалевський Юрій Іванович (* 1957) — український педагог. Доктор педагогічних наук, професор. Повний кавалер ордена «За заслуги» (2014, 2017, 2021), заслужений працівник освіти України.