Крип'якевич-Цегельська Олександра Артемівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крип'якевич.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цегельський.

Олександра Артемівна Крип'якевич-Цегельська (нар. 27 травня 1944, Стрий) — українська художниця декоративного тексти­лю, громадська діячка; член Спілки художників України з 1987 року. Дочка греко-католицького священника Артемія Цегельського, дружина матеріалознавця Романа Крип'якевича з 1967 року^[1]. Тітка політика Олега Тягнибока.

Олександра Артемівна Крип'якевич-Цегельська
світлина початку 1970-х
Народження	27 травня 1944 (81 рік) Стрий
Країна	Україна
Навчання	Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва
Діяльність	художниця
Член	Національна спілка художників України
Батько	Цегельський Артемій
Мати	Цегельска (Скобельська) Марта
У шлюбі з	Крип'якевич Роман Іванович
Діти	Крип'якевич-Димид Іванна Романівна
Брати, сестри	Тягнибок (Цегельська) Богдана Артемівна
Родичі	Тягнибок Олег Ярославович, Тягнибок Андрій Ярославович (племінники), Михайло Димид (зять), Димид Артемій Михайлович (онук)
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Народилася 27 травня 1944 року в родині греко-католицького священника в місті Стрий Дрогобицької області (нині Львівська область), яке на той час перебувало під німецькою окупацією та входило до складу дистрикту Галичина Генеральної губернії. 1946 року її сім'ю було заслано в Сибір, де дівчинка й провела дитинство. 1956 року разом із сім'єю оселилась у Львові. 1961 року поступила до Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва, де навчалася спершу на відділі художньої кераміки, згодом перевелася на відділ ткацтва^[1]. Її викладачами були Карло Звіринський та Роман Сельський. Одночасно з 1964 року до закінчення навчання у 1967 році, працювала в інституті. Брала участь у все­українських, всесоюзних та міжнарних мистецьких виставках з 1962 року. З 1970 по 1977 роки викладала у Львівській дитячій художній школі, а з 1979 по 1994 роки працювала на Львівському художньо-виробничому комбінаті.

Громадська діяльність

У 1970–1980-х роках у домі Олександри Артемівни видавали й переховували нелегалну літературу, зустрічалися дисиденти та політв'язні.

З 1980-х років брала активну участь у боротьбі за відродження Української греко-католицької церкви. Була членом 1-ї делегації до Риму на зустріч з кардиналом Мирославом-Іваном Любачівсь­ким і папою Іваном-Павлом II.

Була в числі організаторів 1-го з'їзду Руху у Львові, учасниця з'їзду Руху в Києві. З 1991 року — голова організації «Українська молодь — Христові». 1992 року стала співзасновницею часопису «Вірую» та в 1997 році Доброчинного фонду святого Во­­лодимира.

Творчість

Авторка сюжетно-тематичних килимів, театральних завіс, декорацій, сценічних костюмів, оздоблення інтер'єрів. Серед робіт гобелени:

• «Гуцульське весілля» (1966);
• «Захар Беркут» (1966);
• «Пісня миру» (1967);
• «350-років Києво-Могилянській академії» (1970);
• «Лісова пісня» (1970);
• «Юні космонавти» (1971);
• «Вертеп» (1971);
• «350 років Києво-Могилянській академії» (1971);
• «Лісова пісня» (1972);
• «Міс­то князя Лева» (1974);
• «Коріння» (1977);
• «Вершники (Стара фотографія)» (1979);
• «Вершники» (1980-ті);
• «Таємниця вічності» (1982);
• «Свічка» (1990-ті);
• «Пробуджен­ня» (1990-ті, у співавторстві; Тернопільський краєзнавчий музей);
• «Івана Купала на Волині» (1990-ті, у співавторстві; Музей Лесі Українки у селі Колодяжному);
• «Дух, наука, думка, воля» (1990-ті, триптих, у співавторстві; Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка).

Деякі роботи художниці зберігаються у Львівському музеї етнографії та художнього промислу.