Кропивенське городище

Кропивенське городище — багатошарова пам'ятка археології, що займає високий мис правого берега річки Корінь на північно-західній околиці села Кропивне Шебекинського району Білгородської області Росії. Місцеві жителі називають його Турецькою фортецею^[1].

Кропивенське городище Крапивенское городище
50°27′53″ пн. ш. 36°51′48″ сх. д.
Країна	Росія
Область	Бєлгородська область
Тип	об'єкт культурної спадщини городище і археологічна пам'ятка
Основні дати: V ст. до н. е. — XV ст.
Кропивенське городище Кропивенське городище (Бєлгородська область)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія дослідження

Городище вперше описано на початку XX століття^[2]. 1962 року пам'ятка була обстежена С. О. Плетньовою. Вчена визнала, що в XII—XIII століттях поселення відносилося до Курського уділу Чернігівської землі. На той час місцева кераміка виготовлялася на ручному гончарному колі, характеризуючись тонкими стінками сірого та жовтого кольорів. Керамічний імпорт представлений амфорами^[3]. У 1990 році археолог О. Г. Дяченко виявив тут металургійні шлаки, шматки кричного заліза, уламки жорнів, рибальських грузил та інших виробів. На теренах пам'ятки зустрілися шиферні пряслиця та фрагменти скляних браслетів^[4]. У 1995 та 2003 роках О. Г. Дяченко виробляв тут невеликі розкопки, виявивши матеріали ранньозалізної доби та Середньовіччя, а також сліди споруд Нового часу. У котлованах давньоруських напівземлянок він виявив залишки глинобитної печі, уламки керамічних горщиків та ножів^[5]. У 2004 році поселення «Кропивне — 2», що примикає до городища, обстежила Т. В. Сарапулкіна^[6]. З 2021 року культурні напластування пам'ятки вивчаються археологом А. О. Божком, який виявив матеріали золотоординського часу^[7][8].

Опис пам'ятки

Кропивенське городище складається з двох частин — дитинця та окольного граду. Його оточують посади та могильники^[8] . Археологічний комплекс містить у собі залишки кількох археологічних культур — від лісостепової (зольничної) культури скіфського часу до давньоруської. Приблизно в IX—X століттях нашої ери на майданчику городища оселилися сіверяни, пізніше витіснені кочівниками — печенігами та половцями. У XII столітті Кропивенське городище освоюється руссю^[9]. Так на річці Корінь виникло провінційне давньоруське місто, що мало гарний природний захист. Його населення займалося ремеслами та торгівлею, підтримуючи зв'язки з Подніпров'ям, Кавказом, Візантією та Польщею. Багато жителів міста володіли грамотою^[10].

Після монгольської навали місто опинилося під владою Золотої Орди і відчутно запустіло (зменшилася площа забудови). Жителі остаточно залишили його в XV столітті через збільшену небезпеку татарських набігів і згасання торгових шляхів, що проходять через регіон^[11].

Співвідношення з історичними містами

О. Г. Дяченко припустив, що у творах арабського географа Ідрісі місто згадувалося як Бусара чи Харада. У XII столітті воно виконувало ті ж функції, що і Бєлгород п'ятьма століттями пізніше^[12][13][14]. Археолог Б. О. Рибаков співвідносив ці назви з містами Салтов і Сугров^[15]. Однак, згідно з дослідженнями сходознавки І. Г. Коновалової, локалізація Бусари (Бус.да/Нусида/Бунида/Бусида) та Харади/Саради (Х.рада/Х.т.рада/Х.т.рара/Бу'рада/Буг.рада/Бух.рава) у басейні Сіверського Дінця не відповідає сучасному рівню наукових знань^[16].

За іншою версією, Кропивенське городище являє собою залишки середньовічного міста Мілолюбль, що входило в Яголдайову тьму^[17]. Найраніша згадка цієї назви міститься в «Списку міст Свидригайла» 1432 року (лат. «Milolubl»), найпізніша — у дипломатичному листуванні 1541 року (рус. «Милюбовъ из земълѧми и водами»)^[18][19]. Округа покинутого міста (рос. «на реке на Донце волость Милолюбская, Донецкая тож») спочатку зараховувалася до Путивльського повіту, а в кінці XVI століття увійшла до складу Білгородського повіту^[20].

Сучасність

Пам'ятка постраждала у ході видобутку крейди і внаслідок пограбування чорними копачами^[21][8]. Сьогодні Кропивенське городище вважається об'єктом історико-культурної спадщини, включене до Державного реєстру та знаходиться під захистом закону^[22].