Кропило

Кропи́ло^[1] — елемент церковного начиння, призначений для кроплення свяченою водою. Кропила можуть мати різний вигляд: від простих пучків трави до конструкцій з руків'ям і робочою частиною. Уживається разом з кропильницею — ємністю для свяченої води.

Кропило-щітка

Історія

Кроплення згадується ще у Старому Заповіті (книга Левит). Там приписується здійснювати кроплення кров'ю жертовних тварин з метою очищення. Кропилом слугували стебла гісопу:

4. То священик поставить вимогу взяти для очищення двох птахів живих, чистих, кедрового дерева, червону нитку й ісопа. 5. І звелить священик заколоти одного птаха, над глиняною посудиною, над водою, котра тече. 6. А сам він візьме живого птаха, кедрове дерево, червону нитку та ісоп, і вмочить їх у кров птаха, котрого закололи над водою, яка тече. 7. І покропить того, хто очищається, сім разів, і оголосить його чистим, і відпустить живого птаха в поле…[2]

Уживається у більшості церков для кроплення — хрестоподібного оббризкування свяченою водою вівтаря, освячуваних предметів та людей. У деяких східних православних церквах кропило не уживається: кроплення священик проводить рукою з кропильниці.

Будова та ужиток

Католицьке кропило

У Східній Європі

У Російській православній церкві кропило має вигляд пучка кінського волосу або рослинних волокон, закріплених на руків'ї.

У Греції

У Грецькій православній церкві кропило (ραντιστήρι або ραντιστήριον) має вигляд посудини зі звуженою верхньою частиною, у якій зроблені отвори для розбризкування води. На Афоні для кроплення також уживають стебла базиліка.

У католиків

У католицизмі кропило зоветься aspergillum (від лат. aspergere — «кропити») і має форму порожнистої кулі з отворами у верхній частині, прикріпленої до руків'я. Усередині кулі знаходиться губка, змочена свяченою водою. Також може застосовуватися кропило у вигляді щітки (мітелки). Вважається атрибутом Св. Антонія Великого, Св. Бенедикта, Св. Марфи і Св. Стефана. Набуло особливої важливості як інструмент очищення і вигнання зла і часто уживається у цьому значенні у мистецтві^[3].

У язичництві

У римських жертовних ритуалах кропилом слуговала лаврова гілка, про це згадує Овідій у «Фастах».^[3]

Цікаві факти

• Деякі припускають, що слов'янська назва ароматичної трави кріп (Anethum graveolens) зобов'язана своїм виникненням обряду кроплення. Так, за цією версією д.-рус. кропъ виникло з прасл.: *koprъ під впливом дієслова «кропити»^[4] (стебла цієї рослини теж слугували кропилами).
• У середньовічній Чехії «кропилом» (чеськ. kropáč — «кропач») також звалася західноєвропейська шипчаста булава (моргенштерн). «Гупілон» (goupillon) — західноєвропейський обушок (бойовий бич) з шипами, назва якого теж перекладається з французької як «кропило». Таку назву ці види зброї отримали через зовнішню схожість з католицьким кропилом.

Див. також

• Euplectella aspergillum — морська губка ряду Lyssacinosida класу шестипроменевих губок, видова назва якої буквально значить «кропило»^[5].

Галерея

• 
  Кропило і кропильниця. Кафедральний собор Св. Матвія, Даллас, Техас
• 
  Кропильниця з кропилом (обряд освячення обручок)
• 
  Кропило серед експонатів музею Архієпископства у Гнезно, Польща.
• 
  Великоднє свячення в Олтажеві (Польща)
• 
  Католицьке кропило. Німецька гравюра.
• 
  Фрагмент картини «Меса Св. Григорія» (приписується Ізраїлеві ван Мекенему)
• 
  Кропило і дракон. Кахлі у церкві Св. Урсули у Валенсії, Іспанія