Крумінь Віктор Михайлович

Віктор Михайлович Крумінь (13 березня 1923(19230313), місто Петроград, тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація — 15 жовтня 1990, місто Рига, Латвія) — латвійський радянський державний діяч, заступник голови Ради міністрів Латвійської РСР, міністр закордонних справ Латвійської РСР. Член ЦК Комуністичної партії Латвії. Депутат Верховної Ради Латвійської РСР 5—11-го скликань. Народний депутат СРСР від Всесоюзної організації ветеранів війни та праці в 1989—1990 роках. Кандидат філософських наук, доцент.

Крумінь Віктор Михайлович
латис. Viktors Krūmiņš
Народився	13 березня 1923(1923-03-13)  Петроград, РСФРР, СРСР
Помер	15 жовтня 1990(1990-10-15) (67 років)  Рига, Латвійська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Національність	латиш
Діяльність	державний службовець
Alma mater	Академія суспільних наук при ЦК КПРС[d]
Військове звання	полковник
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крумінь.

Життєпис

Народився в родині робітника. З 1939 по 1940 рік працював слюсарем, механіком на Ленінградському заводі «Електросила». До 1941 року навчався в Ленінградському інженерно-будівельному інституті.

З серпня 1941 по вересень 1944 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив у 455-му окремому саперному батальйоні Ленінградського фронту, з 1942 по січень 1944 року був командиром 45-мм протитанкової гармати, командиром взводу 45-мм протитанкових гармат 123-го гвардійського стрілецького полку 43-ї гвардійської стрілецької дивізії Ленінградського, Північно-Західного та 2-го Прибалтійського фронтів. У січні 1944 року був важко поранений, лікувався в госпіталях.

Член ВКП(б) з 1943 року.

З 1944 року — старший інспектор Народного комісаріату місцевої промисловості Латвійської РСР.

У 1946 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б) у Москві.

У 1946—1947 роках — завідувач сектора, помічник секретаря ЦК КП(б) Латвії. У 1947—1948 роках — 2-й секретар Єлгавського міського комітету КП(б) Латвії. З 1948 року — завідувач сектора ЦК КП(б) Латвії.

У 1952 році закінчив Академію суспільних наук ЦК КПРС.

У 1952—1957 роках — заступник завідувача, завідувач відділу науки і культури ЦК КП Латвії. Одночасно, з 1952 по 1955 рік — викладач Республіканської партійної школи при ЦК КП Латвії.

У 1957—1958 роках — секретар Ризького міського комітету КП Латвії.

У 1958—1960 роках — інструктор відділу партійних органів ЦК КПРС по союзних республіках.

11 лютого 1960 — 4 листопада 1985 року — заступник голови Ради міністрів Латвійської РСР. Одночасно, в квітні 1967 — 4 листопада 1985 року — міністр закордонних справ Латвійської РСР.

З листопада 1985 року — персональний пенсіонер. Голова Латвійської республіканської ради ветеранів війни, праці та збройних сил.

Помер 15 жовтня 1990 року. Похований 19 жовтня 1990 року на цвинтарі Райніса в Ризі.

Звання

• полковник

Нагороди

• орден Вітчизняної війни І ст. (6.04.1985)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (6.08.1946)
• три ордени Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани» (1950)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі
• Почесні грамоти Президії Верховної ради Латвійської РСР (7.04.1949, 12.03.1973)
• Заслужений діяч культури Латвійської РСР