Крушельницька Лідія Сильвестрівна

Лідія Сильвестрівна Крушельницька, до шлюбу Каратницька (10 травня 1915, м. Кути, нині смт Косівського району Івано-Франківської області — 4 березня 2009, м. Нью-Йорк, США) — українська акторка, співачка (сопрано), режисерка, театральна діячка. Дружина Л. Крушельни­ць­кого. Заслужений діяч мистецтв України (2002). Орден княгині Ольги III ступеня (2007).

Крушельницька Лідія Сильвестрівна
Народилася	10 травня 1915(1915-05-10) смт. Кути, нині Косівського району, Івано-Франківської області, Україна
Померла	4 вересня 2009(2009-09-04) (94 роки) м. Нью-Йорк, США
Громадянство	Австро-Угорщина →  Польща →  УРСР →  Україна
Діяльність	акторка
Чоловік	Леонтій Крушельницький
Нагороди та премії
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крушельницька.

Життєпис

Закінчила Консервато­рію ім. С. Монюшка (1937, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ), Львівську консерваторію (1939; клас вокалу А. Дідура; клас драми Ч. Кжижановського). Дебютувала 1938 на сцені Львівського оперного театру.

Працювала від 1943 у Станіславському українському драматичному театрі ім. І. Франка.

1944 — емігрує до Австрії. У Відні вивчала вокал у П. Зінґер-Буріан, від 1945 була солісткою чоловічого хору «Муза».

1946—1947 — брала уроки у С. Сальватті (Літня академія Моцарта в За­льцбурзі).

1949 — емігрувала до США.

1950—1965 — акторка Театру-студії Й. Гірняка та О. Добровольської; від 1965 — керівниця і режисерка Студії мистецтва слова (обидві — Нью-Йорк). Здійснила низку постановок за творами Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Л. Кос­тенко.

Співпрацювала з В. Клехом, Р. Приймою-Богачевською, І. Соневицьким, М. Шуст, О. Ко­­вальчук-Івасівкою. Гастролюва­ла в Україні (1991, 2002).

Доробок

Ролі:

• Оксана («Бояриня» Лесі Українки),
• Палажка («Мартин Боруля» І. Кар­пенка-Карого),
• Аміна («Ясні зорі» Б. Грін­ченка),
• Ельміра («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра),
• Мати (фільм «Подорож у сутінки» режисера Юрія Миськіва).

Партії:

• Оксана («Запорожець за Ду­наєм» С. Гулака-Артемовського),
• Зібель («Фауст» Ш. Ґуно).

Вистави:

• «Лісова пісня» (1970; 1996, також роль Русалки),
• «Триптих» (1983) Лесі Українки,

• «Казка старого млина» С. Черкасенка (1972),
• «Псалми Дави­дові» (1974),
• «Великий льох» (2002) за Т. Шевченком,
• «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького (1975),
• «Склянка води» Е. Скріба (1976),
• «Іван Вишенський» за І. Франком (1977),
• «Чорна Пантера та Білий Ведмідь» В. Винниченка (1980),
• «Троянові діти» за Н. Забілою (1983),
• «Слуга двох панів» К. Ґольдоні (1985),
• «Ярослав Муд­рий» І. Кочерги (1988; до 1000-ліття хрещення України),
• «Патетична соната» М. Куліша (1992; 1994).

Джерела

• Чапленко Н. Студія мистецького слова // Наше життя. 1970. Ч. 2;
• Во­­лянська Л. Тріумф Лідії Крушельниць­кої і її студії // Свобода. 1980, 13 груд.;
• Навроцька Х. Слово про Лідію Кру­шель­ниць­ку // Наше життя. 1989. Ч. 4; Гайдабура В. Летючий Корабель Лідії Крушельницької. К., 2006.

Посилання

• Енциклопедія Сучасної України [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.]