Географія Куби

Куба — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Великих Антильських островів (найбільший острів архіпелагу) Карибського регіону . Загальна площа країни 110 860 км² (106-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 109 820 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 040 км²^[1]. Площа країни втричі більша за площу Одеської області України.

Географія Куби
Географічне положення Куби
Континент	Північна Америка
Регіон	Вест-Індія
Координати	21°30′ пн. ш. 80°00′ зх. д.
Площа	110,86 тис. км² (106-те)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	3735 км
Державний кордон	28,5 км
Тип	рівнинний
Найвища точка	пік Туркіно (1974 м)
Найнижча точка	Карибське море (0 м)
Тип	тропічний
Найдовша річка	Кауто (343 км)
Найбільше озеро	Лагуна-де-Лече (67,2 км²)
Природні ресурси	руди кольорових металів, залізні руди, кам'яна сіль, деревина, кремнезем, вуглеводні, родючі ґрунти
Стихійні лиха	тропічні циклони, посухи
Екологічні проблеми	забруднення повітря, забруднення вод, знеліснення

Назва

Офіційна назва — Республіка Куба, Куба (ісп. Republica de Cuba, Cuba)^[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова. Острів Куба був відкритий 1492 року Христофором Колумбом. Він був впевнений, що відкрита ним земля є частиною азійського материка, тому назвав її Хуана на ім'я спадкоємця іспанського королівського престолу^[3]. Пізніше деякий час у вжитку була назви Фернандіна, на честь короля, і Сантьяго, на честь Святого Якова, покровителя Іспанії^[3]. Проте найбільш вживаною залишився топонім індіанців-араваків таїно на позначення свого центральної землі — «кубана», яке незабаром було поширене на весь острів^[3]. Подібну етимологію має китайське Чжун-го (Серединна держава).

Історія дослідження території

Географічне положення

Куба — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Проте на південному сході острова в затоці Гаунтанамо США на постійній основі орендують територію суходолу й акваторію прилеглих вод під військово-морську базу. Загальна довжина цього державного кордону — 28,5 км. Острів Куба простягається майже в широтному напрямі на 1200 км при ширині від 32 до 145 км. Куба омивається водами Атлантичного океану; на півдні водами Карибського моря; на півночі 150 км водами Флоридської протоки від півострова Флорида (США), Старої Багамської — від Багамських Островів; на сході 77 км водами Навітряної протоки від Гаїті; на півдні Ямайка (140 км) і Кайманові Острови (Велика Британія); на заході 200 км водами Юкатанської протоки від півострова Юкатан (Мексика); на північному заході омивається водами Мексиканської затоки^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 3735 км^[1].

• 
  Порівняння розмірів території Куби та США
• 
  Морські кордони країн Карибського регіону
• 
  Гуантанамо (США)

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)^[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя^[1].

Крайні пункти

Докладніше: Крайні точки Куби

Час

Докладніше: Час на Кубі

Час на Кубі: UTC-5 (-7 годин різниці часу з Києвом)^[6]. Літній час вводиться другої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в першу неділю листопада переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

Геологія

Докладніше: Геологія Куби

Частину території Куби займають субплатформні ділянки, складені вапняками і структурно пов'язані з вапняковим плато Юкатану, Флориди і Багамських островів. На південному сході острів перетинає основна складчаста система Антильської острівної дуги, яка творить гірський хребет Сьєрра-Маестра.

Див. також: Гідрогеологія Куби

Сейсмічність

Докладніше: Сейсмічність Куби

Вулканізм

Див. також: Вулкани Куби

Рельєф

Докладніше: Рельєф Куби

Середні висоти — 108 м; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — пік Туркіно (1974 м). Рельєф Куби визначається рядом субширотних кулісоподібно розташованих гірських гряд і хребтів, розділених слабкогорбистими та рівнинними площами.

• У західній частині острова виділяється хребет Гуанігуаніко, який складається з хребтів Сьєрра-де-лос-Органос і Сьєрра-дель-Росаріо (макимальна висота — гора Пан-де-Гуайбон, 699 м), де розвинений характерний рельєф «моготів» — ізольованих, складених вапняками гряд або горбів з майже вертикальними стінками, а східніше — гряди Бехукаль-Мадруга і пагорби Гавана-Матансас.
• У центральній частині підіймається гірський масив Ескамбрай (Гуамуая) з піком Сан-Жуан (1140 м).
• Найбільш розчленований рельєф характерний для сходу країни (хребет Сьєрра-Маестра з піком Туркіно, 1974 м).
• На півночі лежить гірський масив Маярі-Баракоа.

• 
  Рельєф Куби
• 
  Рельєф Куби
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)

• 
  Гора Піко-Туркіно
• 
  Сьєрра-Маестра
• 
  Долина Лос-Інхеньос
• 
  Долина Віньялес
• 
  Могот — тропічний вапняковий останець
• 
  Карст в провінції Гуантанамо

Узбережжя

Острови

Докладніше: Острови Куби

Головний острів оточений архіпелагами дрібних островів, серед яких найбільші — Сабана і Камагуей (близько 400 островів) на півночі, Хардінес-дель-Рей на південному сході і Лос-Канарреос (350 островів) на південному заході (у тому числі острів Хувентуд, колишній Пінос).

Клімат

Докладніше: Клімат Куби

Територія Куби лежить у тропічному кліматичному поясі, трохи південніше тропіка Рака^[7]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[8]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується^[8]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)^[8]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони^[8].

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Хмарність над Кубою в листопаді
• 
  Кліматична карта Куби (за Кеппеном)
• 
  Штормові хмари над Гаваною

Куба є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[9].

Внутрішні води

Докладніше: Гідрографія Куби

• 
  Гідрографічна мережа Куби
• 
  Меандри річки Кауто
• 
  Річка Хатігуаніко
• 
  Природні стави на річці Кабурні
• 
  Лагуна-де-Лече

Річки

Докладніше: Річки Куби

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Річки Куби не мають великого господарського значення. Найдовша річка — Кауто в гірській області південного сходу країни, довжиною близько 240 км, судноплавна для невеликих суден в нижній течії на відстані 120 км.

Озера

Докладніше: Озера Куби

Болота

Докладніше: Болота Куби

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше: Ґрунти Куби

Рослинність

Докладніше: Флора Куби

Див. також: Ліси Куби

Тваринний світ

Докладніше: Фауна Куби

Зоогеографічно територія країни належить до Антильської підобласті Неотропічної області^[8].

Див. також: Ссавці Куби, Птахи Куби та Риби Куби

Стихійні природні явища

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: східне узбережжя страждає від ураганів з квітня по листопад (загалом один руйнівний ураган на рік); часті посухи^[1].

• 
  Після урагану Сенді

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Докладніше: Корисні копалини Куби

Надра Куби багаті на ряд корисних копалин: кобальт, нікель, залізну руду, хром, мідь, кам'яну сіль, кремнезем, нафту^[10].

Водні ресурси

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 38,12 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 8,7 тис. км² зрошуваних земель^[1].

Земельні ресурси

Земельні ресурси Куби (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 60,3 %,
  • орні землі — 33,8 %,
  • багаторічні насадження — 3,6 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 22,9 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 27,3 %;
• інше — 12,4 %^[1].

Охорона природи

Докладніше: Екологія Куби

Докладніше: Природно-заповідний фонд Куби

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• забруднення повітря і вод;
• збіднення біорізноманіття;
• знеліснення.

• Національні парки Куби
• 
  Туркіно
• 
  Віньялес
• 
  Алехандро-де-Умбольдт
• 
  Десембарко-дель-Ґранма
• 
  Вид на Велику скелю/Гран-П'єдра у Баконао

Куба є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Договору про Антарктику,
• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[11].

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенціїз охорони морських живих ресурсів^[1].

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Куби можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також: Екорегіони Куби

Див. також

• Північна Америка
• Кариби