Кузьма Любомир-Роман

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кузьма.

Любомир-Роман Кузьма́ (англ. Lubomyr Kuzma; 24 травня 1913, Біле — 8 березня 2004, Таннерсвілл) — український мистецтвознавець, художник і педагог . Член Об'єднання митців-українців в Америці (його голова у 1954—1973 роках).

Кузьма Любомир-Роман
«Автопортрет», 1954
Народження	24 травня 1913(1913-05-24)  Біле, Перемишлянський район, Львівська область, Україна
Смерть	8 березня 2004(2004-03-08) (90 років)
	Таннерсвілл, Ґрін, Нью-Йорк, США
Країна	Австро-Угорщина  Польська Республіка  США
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Львівський університет (1937) і Академія образотворчих мистецтв у Варшаві (1939)
Вчитель	Федюк Микола Іванович і Зигмунд Радницький
Діяльність	мистецтвознавець, художник, педагог
Член	Спокій, Українська спілка образотворчих мистців і Об'єднання митців-українців в Америці
Роботи в колекції	Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

Життєпис

Народився 24 травня 1913 року в селі Білому (нині Львівський район Львівської області, Україна). Упродовж 1923—1931 років навчався у класичній гімназії у Львові, водночас у 1927—1931 роках брав приватні уроки з малювання у художника Миколи Федюка^[1]. Освіту продовжив здобувати на біологічному факультеті Львівського університету, який закінчив у 1937 році, водночас навчався у художників Зигмунда Радницького та Владислава Ляма^[2]. У 1938—1939 роках навчався у Варшавській академії мистецтв, належав до варшавської групи «Спокій»^[1].

Після закінчення Другої світової війни протягом 1946—1948 років перебував у таборах для переміщених осіб у Берхтесгадені та Мюнхені, був членом мюнхенської Української спілки образотворчих мистців^[1].

З 1949 року — у Сполучених Штатах Америки, де спочатку оселився у Нью-Йорку, згодом у Таннерсвіллі^[3]. Упродовж 1956—1964 років викладав рисунок, малярство та історію мистецтва у власній мистецькій школі; у 1964—1968 роках — викладав історію українського та світового мистецтва в Школі україно­­знавства в Нью-Йорку^[2].

Помер у Таннерсвіллі 8 березня 2004 року.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису (у жанрах натюрморту, пейзажу, портрета), станкової і книжкової графіки. У техніках олії, темпери, енкаустики, акварелі, пастелі писав реалістичні картини з елементами сюрреалізму. Серед живописних робіт:

• «Міський пейзаж» (1940-ві);
• «Кві­­ти» (1940-ві);
• «Дівчина за читанням книги» (1940-ві);
• «Діти» (1940-ві);
• «Автопортрет» (1943; 1950, полотно, олія; 1954, картон, темпера);
• «Вечір» (1947);
• «Отара» (1947);
• «Мати» (1950-ті);
• «Дружина» (1950-ті);
• «Місячна ніч» (1950-ті);
• «Осінні плоди» (1950-ті);
• «Ноктюрн» (1950-ті);
• «Червоний кущ» (1950-ті);
• «Дах» (1956);
• «Водяні лілеї» (1957);
• «Чер­­вона паприка» (1958);
• «Танцюристка та хореограф Олена Ґердан-Заклинсь­­ка» (1960-ті);
• «Смерть партизана» (1960-ті);
• «Зоя Полевська» (1962);
• «Тарас Шевчен­­ко пише поему» (1962);
• «Концерт» (1962);
• «І. Кордуба» (1962);
• «Л. Пришляк» (1962);
• «Вечірня елегія» (1962);
• «Дитина на фермі» (1962);
• «Дружина з кішкою» (1962);
• «Сходять тюльпани» (1962);
• «Гарбузи» (1963);
• «Діти над морем» (1964);
• «Гетьманівна» (1967, полотно, олія);
• «Зеня Кордуба» (1967, полотно, олія);
• «Гриби на пеньку» (1967);
• «У мет­­ро» (1970-ті);
• «Черевичок дитини» (1976);
• «Гаунтен» (1977);
• «Крокуси» (1980-ті, полотно, олія);
• «Іриси» (1992, картон, темпера, енкаустика).

Оформив збірки нарисів «Багато неба» (1954) і роман-хроніку «Хрещатий Яр» (1956) Докії Гумен­­ної, книгу «По рідному краю» Дмитра Дорошенка^[2].

Брав участь у мистецьких виставках з 1938 року^[2], зокрема перебуваючи у Німеччині у 1947 році виставляв свої картини «Вечір» та «Отара» у Берхтесгадені, а також 1 948 році під час Тижня української культури в Мюнхені^[1]. Виставлявся в Торонто, Парижі^[3]. Персональні виставки провів у Нью-Йорку у 1961, 1964, 1975, 1994, 2003 роках, Ворре­­ні у 1976, 1983 роках^[2].

Деякі роботи художника зберігаються в Національному музеї (близько 40 картин^[3]) та Палаці мистецтв Омеляна і Тетяни Антоновичів у Львові, Українському музеї Наукового товариства імені Тараса Шевченка в Америці у Нью-Йорку^[2].

Автор ми­­стецтвознавчих досліджень про творчість Олександра Архипенка, Михайла Мироша, Сергія Литвиненка, Ярослави Геруляк та інших. 2012 року у львівській антології «Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва: українська теоретична думка XX століття» вміщено його статті «Сучасне чи модерне мистецтво?», «Світовий комунізм і модерне мистецтво» та інші^[2].