Кузьменко Володимир Данилович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кузьменко.

Кузьме́нко Володи́мир Дани́лович (* 25 лютого 1948 — †26 травня 2007) — український письменник, журналіст. Перебував у національних спілках письменників з 1990 р. та журналістів з 1987 р., був головою Вінницької письменницької організації у 1997–2002 рр.^[1]

Кузьменко Володимир Данилович
Володимир Кузьменко
Народився	25 лютого 1948(1948-02-25) м. Тульчин, Вінницька область
Помер	26 травня 2007(2007-05-26) (59 років) Вінниця, Вінницька область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	Українська література, журналістика
Відомий завдяки	письменник, журналіст
Alma mater	Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1989)
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди	Заслужений працівник культури України (2001)

Біографія

Народився 25 лютого 1948 р. в місті Тульчині Вінницької області. Дитячі та юнацькі роки провів с. Хвостівцях (тепер Ковалівка) Немирівського району. За освітою — інженер-будівельник. Закінчив Немирівський будівельний технікум (1968).^[2] Працював на будівництві на Кіровоградщині, Вінниччині, у Сибіру (в Томську та Тюмені), служив у війську. У 1973 р. був засуджений до десяти років ув'язнення, достроково звільнений. Завершив навчання у Київському інженерно-будівельному інституті (1982), закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1989). Відтак, з 1989 р. — на журналістській роботі у: ямпільській районній газеті «Слово хлібороба», вінницьких газетах «Панорама», «Південний Буг». Очолював обласний літературно-мистецький фонд, асоціацію творчих спілок Вінниччини. У 2002–2007 рр. — голова Вінницької організації Національної спілки письменників України, з 2003 р. — радник голови облдержадміністрації з гуманітарних питань, шеф-редактор журналу «Вінницький край».^[3]

Помер у Вінниці 26 травня 2007 р. і похований на Немирівщині.

Літературна діяльність

Автор книг:

• роману «Ти на світі» (1989);
• повісті та оповідань «Жінка з землі Франца-Йосифа» (1995);
• збірки поезій «Тернії серця» (1998);^[4]
• краєзнавчої розвідки «Немирівський спиртзавод» (2001);
• есеїв та новел «Чорно-біла прогулянка з переходом у сіре» (2002);
• історично-авантюрного роману «Сповідь магната» (2007).

Підготував до друку роман «Етап» з життя повоєнних тюрем і таборів, уривки з якого публікувалися в періодиці. Друки в журналах «Дніпро», «Вінницький край» та ін.^[5]

Член НСЖУ (1987), НСПУ (1990).

Нагороди і почесні звання

Заслужений працівник культури України (2001). Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського (1999).^[3]