Куликов Анатолій Сергійович

Анатолій Сергійович Куликов (рос. Анато́лий Серге́евич Кулико́в, народ. 4 вересня 1946 Айгурський, Ставропольський край, РРФСР) — радянський та російський військовий та політичний діяч, генерал армії (1995). Заступник голови уряду Російської Федерації (1997—1998), міністр внутрішніх справ та командувач внутрішніх військ МВС. Один з командуючих військ під час подій вересня-жовтня у Москві та першої російсько-чеченської війни.

Анатолій Сергійович Куликов
Анато́лий Серге́евич Кулико́в
Міністр внутрішніх справ
6 липня 1995 — 23 березня 1998
Президент	Борис Єльцин
Прем'єр-міністр	Віктор Черномирдін
Попередник	Віктор Єрін
Наступник	Сергій Степашин
Командувач Внутрішніми військами МВС Російської Федерації
23 грудня 1992 — 6 липня 1995
Президент	Борис Єльцин
Попередник	Василь Саввін
Наступник	Анатолій Романов
Заступник голови уряду РФ
4 лютого 1997 — 23 березня 1998
Президент	Борис Єльцин
Прем'єр-міністр	Віктор Черномирдін
Народився	4 вересня 1946(1946-09-04) (79 років) Апанасенковський район, Ставропольський край
Відомий як	політик, військовий діяч
Країна	Росія
Національність	росіянин
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Alma mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Військова академія імені М. В. Фрунзе і Північно-Кавказький військовий інститут внутрішніх військd
Політична партія	Єдина Росія
Батько	Сергій Павлович Куликов
Мати	Марія Гаврилівна Куликов
Звання	Генерал армії у відставці
Нагороди	нагородна зброяd Нагрудний знак випускника вищого військового навчального закладу в Радянському Союзіd
Медіафайли у Вікісховищі

Біогоафія

Брав участь в регулюванні осетинсько-інгуського конфлікті. З грудня 1992 по 1995 — заступник міністра внутрішніх справ — командувач внутрішніх військ МВС. Один з головних та активних учасників протистояння у Москві 1993 на стороні Єльцина та Черномирдіна. Брав участь у бойовоми зіткненні у телебудівлі "Останкіно" 3 жовтня проти анти-єльцинського ополчення.

До 6 листопада 1995 році — член Ради по справах козачіства при Президенті Росії.

З лютого по липень 1995 році — командучас об'єднанного групування федеральних військ на території Чеченської республіки та один з керівників російських військових під час першої чеченської війни. Під час операції зі звільнення Будьоновська намагався організувати операцію по знищенню чеченських бойовиків, однак останнім вдалось втікти.

З липня 1995 — міністр внутрішніх справ^[1]. 9 листопада того ж року Указом Єльцина отримав звання генерала армії^[2]. Входив до складу Ради безпеки РФ та Ради оборони РФ.

В грудні 1999 був обраним депутата Державної думи 3-го скликання та в грудні 2003 в 4-му скликанні від партії Єдина Росія.

З травня 2012 року — помічник міністра внутрішніх справ^[3].

В грудні 2023 року погрожував та заликав захоплювати Одеську та Миколаївську області для того аби деморалізувати Захід брати Україну до НАТО^[4].

Військові звання

• підполковник (1978)
• генерал-майор (15.02.1988)
• генерал-лейтенант (19.02.1993)
• генерал-полковник (07.10.1993)
• генерал армії (07.11.1995)