Культура Чанбінь

Культу́ра Чанбі́нь (кит.: 長濱文化, кит. Chángbīn, англ. Changpinian) — одна із найдавніших археологічних культур, виявлених на Тайвані. Належить до палеолітичних культур. Археологічна пам'ятка печери Басянь є найбільшою стоянкою, вік якої складає 28—13 тис. років до н. е.

Культура Чанбінь
Розташування	Північний захід Тайваню
Доба	Палеоліт
Час існування	30—4,8 тис. років до н. е.

Відкриття

Культура Чанбінь вперше була виявлена в 1969 році в печері Басянь. Професор Лі Цзі, тодішній директор Інституту історії та філології Академії Сініка, назвав культуру на честь місця розташування «Чанбінь» на основі загального правила археологічної номенклатури^[1].

Історія досліджень

У 1991 році, ґрунтуючись на результатах радіоізотопного датування печер Чаоїнь і Цяньюань та на даних щодо висоти над рівнем моря, Сун Веньсюнь оцінив, що найдревнішим часом існування культури Чанбінь є приблизно 28—18 тис. років до н. е., а найпізнішими — 5 тис. років до н. е.^[2].

З 2008 по 2015 роки Зань Чженхуа та інші вчені провели дослідження на археологічній ділянці Баксіандун^[3]. У 2016 році вони проаналізували 40 результатів радіовуглецевого датування з палеолітичних шарів докерамічної культури археологічної ділянки Баксіандун. Було повторно уточнено, що період палеоліту докерамічної культури на Тайвані тривав протягом 28—13 тис. років до н. е., а припинила вона своє існування в діапазоні від 4 тис. років до н. е. до 2,8 тис. років до н. е. Між періодом кінця палеоліту та припинення існування докерамічної культури різниця складає близько 9 тис. років. Також було підтверджено відмінності виявлених культурних явищ. У докерамічну епоху було знайдено більше тонких кам'яних знарядь, велика кількість яких з кістяного рогу, також були виявлені кам'яні знаряддя з полірованими краями та багато риболовецьких та мисливських знарядь. Тому, судячи з віку та культурних особливостей, палеолітичний та докерамічний періоди не можна віднести до суцільної культури^[4]. Виходячи з цього, нижню вікову межу культури Чанбінь в епоху палеоліту встановлено приблизно на 13 тис. років до н. е. Пізніше, базуючись на результатах радіовуглецевого датування печери Чаоїнь, Сун Веньсюнь встановив нижню межу існування культури Чанбінь, 3 тис. років до н. е. Тобто пізніше, ніж було визначено.

Щоб уникнути плутанини в назвах археологічних культур між культурою Чанбінь та докерамічною культурою^[1], також відомою як «безперервна культура пізнього палеоліту», Цзан Чженьхуа останню запропонував перейменувати в «Печерну культуру Чаоїнь», оскільки печера Чаоїнь була першим місцем, де докерамічна культура була виявлена^[4].

Економічне життя населення

Люди культури Чанбінь були переважно первіснообщинним суспільством, яке займалося риболовством, полюванням і збиральництвом. На основі археологічних знахідок науковці припускають, що населення цього поселення було невеликим і жили вони переважно в печерах біля моря та в тіні гір. Найкраще збереглися зі всіх знахідок кам'яні знаряддя. У той час люди збирали гравій на річці чи на пляжах та пробивали його з одного боку, щоб зробити знаряддя з сердечниками або знаряддя з кам'яних лусочок.

Серед населення цієї культури не використовувався гончарний круг та не практикувалося ведення сільського господарства або розведення домашньої худоби. Найпоширенішим методом отримання їжі було мисливство на тварин і гризунів, збирання ягід та інших рослин, дещо менше використовували дари моря.

До території розселення представників культури Чанбінь на Тайвані належить переважно південно-східне узбережжя, наприклад Чанбінь у Тайдуні та Хенчунь у Піньтуні. Окрім печери Басянь відома [морська печера Сяома]] як місце можливого проживання людей культури Чанбінь.

Технологія виготовлення знарядь

Кам'яні знаряддя культури Чанбінь виготовлені з гравію, обробленого з одного боку, що нагадує ніж або інструмент для відколювання каменю^[1]. На основі вивчення знайдених кам'яних знарядь Цзан Чженьхуа та інші вчені припустили, що жителі культури Чанбінь, можливо, використовували методику розбиття, а потім — виготовлення «різаків»^[4].

Походження

Епоха культури Чанбінь припадає на останній льодовиковий період пізнього плейстоцену, коли океани у східному та південно-східному Китаї перетворилися на сушу, а рівень моря знизився. Однією з гіпотез походження культури є північна теорія. Згідно з нею вчені припускають, що населення подорожувало по континенту, поки не прийшло до Фуцзяня, а потім по суші уже на південь до Тайваню. Професор Сун Веньсюнь підтримує цю гіпотезу і вважає, що культура Чанбінь могла поширитися з Південного Китаю^[2].

За іншою гіпотезою вчені припускають, що тогочасні люди почали рух з Африки приблизно 85 000 років тому. Через 55 000 років вони досягнули Борнео, Філіппін, Рюкю, Тайваню, Фуцзяню та навіть Японії. Вивчаючи палеолітичні стоянки віком близько 40 000 років, Занг Чженьхуа вважав, що не можна ігнорувати теорію походження з Південно-Східної Азії, згідно з якою культура Чанбінь рухалася на північ з Південно-Східної Азії морськими шляхами вздовж берегової лінії^[4].

Див. також

• Руїни печери Басянь
• Людина Цзочжень