Культ особи Сталіна

Культ особи Сталіна — звеличення особистості Йосипа Сталіна радянськими та сучасними російськими засобами масової пропаганди, в творах мистецтва, державних документах, законах.

Східний Берлін, Німеччина. 9 вересня 1951

Вітрина книжкового магазину в Одесі. 1931 рік

Поняття «культ особи Сталіна» набуло широкого поширення після доповіді 1956 М. С. Хрущова «Про культ особи та його наслідки» та постанови ЦК КПРС «Про подолання культу особи і його наслідків».

Витоки

Марксизм-ленінізм, ідеологічна основа Радянської влади, виходячи з марксистського положення про рівність, теоретично відкидає вождизм, обмежуючи «роль особистості в історії». У той же час деякі вчені вважають вождизм природним наслідком практичного соціалізму. Наприклад, російський філософ М.О. Бердяєв вважав, що «Ленінізм є вождизмом нового типу, він висуває вождя мас, наділеного диктаторською владою». Після Жовтневого перевороту 1917 року в РРФСР та СРСР вождизм набув латентного характеру.

Виникнення культу особи Йосипа Сталіна є наслідком політичної культури, насамперед, росіян та спрямованої діяльності вищого радянського, а пізніше і російського керівництва.

Культ особи Сталіна в СРСР

В сталінський період радянська пропаганда створила навколо імені Сталіна ореол непогрішимого вождя. Після здобуття Йосипом Сталіним всієї повноти влади, стосовно нього часто використовувалися і були майже обов'язкові в офіційних публіцистиці і риториці титули «великий вождь», «великий вождь і вчитель», «батько народів», «великий полководець», «геніальний учений», «кращий друг (вчених, письменників, фізкультурників і ін.)» тощо.

З огляду на оголошення Йосипа Сталіна теоретиком марксизму-ленінізму його образ містився в одному ряду з Карлом Марксом, Фрідріхом Енгельсом і Володимиром Леніним, а стосовно назви панівної ідеології, марксизму-ленінізму, часто використовувався термін «сталінізм», який пізніше став поняттям-визначенням створеного ним політичного режиму з негативною оцінкою-осмисленням.

Культ особи Сталіна в Росії

У 2007 році з твердженням, що «Сталін зробив більше хорошого, ніж поганого», були згодні 15% росіян. У 2011 році ця частка зросла до 26%^[1].

У Росії наразі домінує позитивне ставлення до Сталіна (59%), а переживання негативних почуттів щодо нього поступово знижувалось і наразі складає близько 10%. 45% опитаних ставляться до Сталіна з повагою, тоді як в Україні ця частка складає 15%. В Україні 17% респондентів ставляться до Сталіна з ненавистю і 15% з неприязню^[2], а в Росії – лише 2% та 5% відповідно^[3].

Наслідки

Див. також

• Путінізм