Кулініч Юрій Якович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кулініч.

Юрій Якович Кулі́ніч (нар. 9 травня 1948, Київ) — український історик, архівіст.

Кулініч Юрій Якович
Народився	9 травня 1948(1948-05-09) (77 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Національність	українці
Діяльність	історик, архівіст
Alma mater	Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1976)
Заклад	Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця» Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України Центральний державний архів вищих органів влади та управління України Центральний державний архів зарубіжної україніки Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр»
Членство	Спілка архівістів України
Нагороди	За досягнення в розвитку культури і мистецтва (2003)

Біографія

Народився 9 травня 1948 року в місті Києві (нині Україна) в сім'ї військового лікаря, полковника медичної служби Якова Федоровича Кулініча та вчительки — Марії Пилипівни Кулініч^[1]. Українець^[2]. Після закінчення школи пройшов строкову військову службу та протягом 1971—1976 років навчався на історичному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Одночасно з навчанням у 1972—1973 роках працював у Музеї книги та книгодрукування; у 1973—1974 роках обіймав посаду лаборанта у Києво-Печерському історико-культурному заповіднику; у 1974—1977 роках — посаду інструктора організаційного відділу у Київській обласній раді по туризму та екскурсіям^[1].

Після здобуття фахової освіти працював у системі Міністерства культури УРСР: у 1977—1983 роках обіймав посаду завідувача сектору інспекції науково-методичного відділу охорони пам'яток культури при Державному історичному музеї УРСР; у 1983—1984 роках — старшого інспектора відділу охорони пам'яток культури Головного управління культурно-просвітницьких установ; у 1984—1986 роках — завідувача наукового відділу охорони пам'яток культури при Музеї історії Києва^[1].

Впродовж 1986—1995 років — директор історико-архітектурного пам'ятника-музею «Косий капонір» (з 1991 року — «Київська фортеця»); протягом 1995—1999 років — директор Державного історико-культурного заповідника «Качанівка». З липня 1999 року по 2006 рік — директор Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України. Працюючи на цій посаді став співавтором сценарію документального фільму про ЦДАМЛМ України, здійсненого студією ОРФ (Австрійське радіо і телебачення)^[3]. Одночасно протягом 2000—2004 років — заступник голови, а 17 березня 2004 року обраний головою Спілки архівістів України^[4], яку він очолював до 2009 року^[1].

У 2006—2007 роках працював заступником директора Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, а з листопада 2007 року по 2009 рік — директор Центрального державного архіву зарубіжної україніки. З 2010 року — заступник директора з наукової роботи Історико-меморіального заповідника «Бабин Яр»^[1].

Праці

• Державний історико-культурний заповідник в селищі Качанівка Чернігівської області // Скарбниця української культури: Матеріали наукової конференції, присвяченої 100-річчю Чернігівського історичного музею імені В. В. Тарновського. — Чернігів, 1996. — С. 127—128;
• Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України) // Хто є хто в економіці, культурі, науці Києва. — К., 2001. — Т. III. — С. 262;
• Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України) // Архівні установи України: Довідник. — К., 2005. — Т. І. — С. 156—174 (у співавторстві).

Відзнаки

• Заслужений працівник культури України (1994; за значний особистий внесок у розвиток української культури та високу професійну майстерність)^[1][5];
• Почесна відзнака Міністерства культури і туризму України «За досягнення в розвитку культури і мистецтва» (2003)^[1];
• Медаль «За жертовність і любов до України» (2016)^[1].

Також відзначений подякою та цінним подарунком Голови Київської міської держадміністрації. Нагороджувався грамотами Міністерства культури України^[3].