Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Кундерт Володимир Іванович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Кундерт Володимир Іванович (11 листопада 1878, Одеса[1] — місце і час смерті невідомі), український архітектор, цивільний інженер, винахідник, реставратор.
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Народився у родині німецького колоніста, члена міської управи Івана Андрійовича Кундерта. Після навчання у закладі середньої освіти був зарахований до Петербурзького інституту цивільних інженерів, повний курс якого закінчив у 1900 році з золотою медаллю за інженерні та срібною за архітектурні проекти.
У 1902 році В. І. Кундерт опублікував у петербурзькому журналі "Зодчій"[2] ескіз огорожі Сабанєєва моста у Одесі, яка була майже копією огорожі імператорського павільйону зупинки "Шенбрунн" Віденської міської залізниці. Дана легка металева огорожа пропонувалась замість кам'яної, але проект не був реалізований. У тому же році В. І. Кундерт влаштувався на посаду архітектора Новоросійського університету. У той час відбувалося масштабне будівництво Медичного факультету, але місто на той час замовило проектування одному з самих відомих міських архітекторів О. Й. Бернардацці, який також здійснював і нагляд за будівництвом. Кундерт ж у архівних джерелах стосовно будівництва не фігурує[3]. У 1905 році він подає на звільнення з посади, яку з грудня займав цивільний інженер Бруно Альбертович Бауер. Раніше початку 1904 року В. І. Кундерт також почав працювати помічником міського архітектора В. І. Зуєва і завідувачем ремонтної майстерні Технічно-будівного відділення Одеської міської управи, що розміщувалося у будинку Міської думи. У той час Кундерт проживав у будинку на Ніжинській вул., 30[4], а у 1905 році на вул. Новосельського, 75[5].
Володимира Кундерта більш займала інженерна справа, ніж архітекторська. У 1900-х роках він розробив власну систему залізобетонного каркаса, яка була запатентована у Російській імперії (патент № 37743) та Німеччині (патент № 221733), також він відкрив інженерно-будівельну контору. Раніше 1911 року він реалізував більше восьми крупних інженерних проектів, серед яких [6]. У наслідок того, що залізобетоні конструкції тоді використовувались переважно у промисловому будівництві, а у цивільному будівництві застосування таких технологій не було поширеним, то більшість проектів В. І. Кундерта відносяться до промислової архітектури, також займався влаштуванням артезіанських колодязів та опор електричної мережі[6]. У більшості випадків він був лише автором залізобетонних конструкцій, тоді як проектуванням фасадів займалися інші архітектори. У цьому відношенні найбільш плідна співпраця була з архітектором, який, також мав німецьке походження, Християн Готлібович Бейтельсбахер, він працював переважно у стилі німецького ретроспективізму. Також відомо два проекти з архітектором А. Б. Мінкусом, та один з Ю. М. Дмитренко.
У 1907 році Володимир Іванович Кундерт мав чин титулярного радника і окрім посади у Технічно-будівному відділенні Одеської міської управи також працював у інженером Одеської повітової Міської управи (Пантелеймонівська вул., 17)[7]. До 1910 року він звільнився з всіх державних посад і зосередився керуванням власним бюро. Також у ті роки він був, одним з торгових представників оздоблювального матеріалу німецької марки "Терранова", який виробляли у Фраюнзі та Вайлерсвісті[8]. Раніше 1911 року він і власна контора переїхали до будинку на Дворянській вул., 9 / Єлісаветинській вул., 8[9].
У 1910 році В. І. Кундерт виконав проект головного павільйону Торгово-промислової сільськогосподарської виставки, що відбулася у тому же році у Одесі[10]. У 1910-х роках він проектує залізобетоні конструкції декількох будинків, серед яких виділяються будинки торгового дому В. Л. Блюмберг та С. О. Григор'євої, одеське відділення Азовсько-Донського банку, тютюнова фабрика спадкоємців А. М. Попова.
З встановленням Радянської влади В. І. Кундерт працевлаштувався завідувачем технічного відділення Одеського пайового будівельного товариства (Пайбуд) на Рішельєвській вул., 3, який був філіалом Укрпайбуду. На даній посаді він рахувався вже у 1923 році, у той час він проживав у будинку на вул. Гоголя, 6[11]. Проекти міжвоєнних років, до яких має відношення В. І. Кундерт майже невідомі, у 1920-х роках він брав участь у споружденні будинку телефонної станції, який виконано в динамічних формах конструктивізму, також інженер здійснив розширення міської електростанції і перебудову Воронцовського палацу у Палац піонерів[12].
Після встановлення румунської влади В. І. Кундерт працював на посаді заступника міського голови по будівництву і був директором Дому вчених. Відновлює зруйновані будинки міста, у тому числі колишній будинок Міської думи. У 1944 році разом з відступуючими німецько-румунськими військами залишив місто, подальша доля його невідома.
Remove ads
Споруди
- Одеса
- Будинок Російського товариства колоніальної торгівлі, 1900-ті рр., вул. Катеринінська, 23[6];
- Будівля південно-російського товариства шкіряного виробництва, 1900-ті рр., Дальницька вул., 42[6];
- Будівля фірми "Д. П. Котляревський", 1900-ті рр.[6];
- Завод Акціонерного товариства Лібавської маслобійні, 1900-ті рр., вул. Мечнікова, 132[6];
- Корпус чаєрозважувальної фабрики товариства "В. Висоцький", 1900-ті рр., Канатна вул., 20 / Троїцька вул., 11[6]. Пам'ятник архітектури місцевого значення № 858-Од[13];
- Залізобетонний димохід у порту, 1900-ті рр.[6];
- Електрична станція у порту, 1900-ті рр[6];
- Щогли електричного освітлення у порту, 1900-ті рр.[6];
- Будівля на заводі І. І. Гена, 1900-ті рр. Дальницька вул., 15 (не збереглась)[6];
- Корпус заводу І. І. Гена, арх. В. М. Кабіольський, інж. В. І. Кундерт, 1902 р., вул. Чорноморського козацтва, 72/1;
- Реконструкція вілли Рено, 1906 р., Французький бул., 15 (У 1911 році перебудована В. І. Прохаскою із зміною зовнішнього вигляду)[12]. Виявлений пам'ятник архітектури[13];
- Внутрішня реконструкція будинку Аркудинської, 1906 р., вул. Кінна, 12 / Ніжинська вул.[14];
- Перевлаштування входу у морські вани Є. Н. Гойковича, 1906 р., Приморська вул., 11/13[15];
- Перебудова магазину П. С. Раллі у будинку Енно, проект: 1908 р. Роботи: 1909 р., Гаванна вул., 13 / Дерибасівська вул., 20[12][16];
- Водогінні залізобетоні вежі для спрінклерів Грінеля у Одесі та околицях[6];
- Пакгаузи Північного пароплавного товариства, поч. XX ст.[8];
- Пакгаузи Російського товариства пароплавства та торгівлі, поч. XX ст.[8]
- Одеське відділення Російсько-американської гумової мануфактури «Трикутник», арх. Бейтельсбахер Х. Г., Кундерт В. І., будівництво, 1910 р., Пушкінська вул., 32. Пам'ятник архітектури місцевого значення 60-Од[13];
- Головний павільйон торгово-промислової і сільськогосподарської виставки в Одесі у 1910 році, парк Т. Г. Шевченка (будівля не збереглась)[10];
- Будинок торгового дому В. Л. Блюмберг, арх. А. Б. Мінкус, В. І. Кундерт, 1910 - 1912, Преображенська вул., 64 / Троїцька вул., 51[6][12]. Пам'ятник архітектури місцевого значення 673-Од[13];
- Тютюнова фабрика Попова, арх. А. Б. Мінкус, Кундерт В. І., 1910 - 1912 рр.[17] або 1911 р.[12], Пушкінська вул., 70 / Мала Арнаутська вул., 65 (не збереглась);
- Дача В. І. Кундерта, 1910 р., Французький бул., 25 (не збереглася)[12];
- Одеська контора Азовсько-Донського банку, арх. А. Б. Мінкус (у співпраці В. І. Кундертом та С. В. Домбровським), 1910 – 1913 рр., Рішельєвська вул., 9а[12]. Пам'ятник архітектури місцевого значення 738-Од[13];
- Корпуса пробкового заводу «Е. Арпс и Ко», 1911 р., Балківська вул., 54[12];
- Будинок І. Антоновича, 1911 р., Канатна вул., 41[12]. Пам'ятник архітектури місцевого значення № 297-Од[13];
- Будинок Яворовських, 1911 р., 1914 р., Ніжинська вул., 64[12]. Пам'ятник архітектури місцевого значення № 525-Од[13];
- Реконструкція будинків П. Т. Печеського та Ф. Я. Скведера, арх. Е. Б. Вєй[17], інж. В. І. Кундерт[12], 1911 р., пров. Чайковського, 15-17;
- Будинок Петра Олександровича Горшенєва, арх. Бейтельсбахер Х. Г., Кундерт В. І., 1912 - 1913 рр., вул. Бєлінського, 12[12];
- Будинок Софії Олексіївни Григор'євої, проект і нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., інж. Кундерт В. І. за участю інж. Скведера Х. Я., 1912–1913 рр., Ланжеронівська вул., 15 / Катеринінська вул., 15[17][18]. Пам'ятник архітектури місцевого значення № 571-Од[8][13]. Пам'ятник архітектури місцевого значення № 412-Од[13];
- Розширення міської електростанції, 1928 р., вул. Чорноморського козацтва, 119 та вул. Чорноморського козацтва, 70/2[12];
- Будинок телефонної станції, арх. Н. Л. Гуревич[12], В. І. Кундерт[17], 1929 - 1930 рр., Катеринінська вул., 37 / вул. Жуковського, 25;
- Реконструкція Воронцовського палацу у Палац піонерів, 1935 — 1936 рр., Воронцовський пров., 2д[12]. Пам'ятник архітектури національного значення № 546/1[13];
- Відновлення будинку Міської думи, 1942 р., Думська пл., 1[12]. Пам'ятник архітектури національного значення № 547[13];
- Відновлення церкви св. Іллі Іллінського подвір'я Афонського монастиря, 1942 р., Пушкінська вул., 79[12] Пам'ятник архітектури місцевого значення № 731-Од[13];
- Відновлення та ремонт оперного театру, 1942 р., пров. Чайковського, 1[12]. Пам'ятник архітектури національного значення № 549[13];
- Дніпропетровськ
- Зрівняльні резервуари міського водогону, 1906 - 1908 рр.[6];
- Машинні будинки міського водогону, 1906 - 1908 рр.[6];
- Житлові будинки міського водогону, 1906 - 1908 рр.[6];
- с. Тьоткіно (Російська Федерація)
- Млин спадкоємців І. Н. Терещенко, 1908 р.[6][19];
- Винокурний завод спадкоємців І. Н. Терещенко, 1908 р.[6][20];
- Миколаїв
- Будинок харківського віце-губернатора Н. С. Гербеля, 1903 р.[21];
- Не реалізовані проекти
Remove ads
Галерея
Корпус чаєрозважувальної фабрики товариства "В. Висоцький", 1900-ті рр.
Одеське відділення Російсько-америцької гумової мануфактури «Трикутник», арх. Бейтельсбахер Х. Г., гр. інж. Кундерт В. І., буд. 1910 р.
Одеська контора Азово-Донського банку, арх. А. Б. Мінкус (у співпраці гр. інж. В. І. Кундертом та гр. інж. С. В. Домбровським), 1910 – 1913 рр.
Будинок І. Антоновича, 1911 р.
.jpg)
.jpg)
._Ланжеронівська_вул.,_15_P1050342.JPG)
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads