Купчинці (Тернопільський район)

Ку́пчинці — село в Україні, у Купчинецькій громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, в центрі району. До 2018 — центр Купчинецької сільської ради, якій було підпорядковане село Драгоманівка. Від 2018 року — центр Купчинецької сільської громади. Через село проходить автодорога Т 2006 (Бучач — Білявинці — Зарваниця — Городище; стан на початок зими 2013—2014 — задовільний з натяжкою як для територіальних доріг).

Коротка інформація село Купчинці, Основні дані ...

село Купчинці
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Купчинецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61040270010039610
Облікова картка	Купчинці
Основні дані
Засноване	1312
Населення	1302
Територія	0,596 км²
Густота населення	2333.96 осіб/км²
Поштовий індекс	47662
Телефонний код	+380 3547
Географічні дані
Географічні координати	49°26′54″ пн. ш. 25°21′21″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	344 м^[1]
Водойми	Стрипа
Відстань до районного центру	25 км
Найближча залізнична станція	Денисів-Купчинці
Відстань до залізничної станції	2 км


Місцева влада
Адреса ради	47662, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Купчинці, вул. І.Франка, 45
Карта
Купчинці
Купчинці
Мапа

Купчинці у Вікісховищі

Населення — 1302 особи (2014 р.)

Remove ads

Історія

Узагальнити

Перспектива

Походження назви

Назва с. Купчинці походить від слова «купець»^{[джерело?]}. За давніми переказами^{[джерело?]} на цій території довший період перебували купці, які запам'ятались жителям.

Перша писемна згадка

12 ст. на місці Купчинців було містечко Бродилів, яке зруйнувала монголо-татарська орда.

Перша писемна згадка — 1312 р. 1564 р. Купчинці згадане як місто.

1648–1649 містечко разом із замком зазнало значних руйнувань. Поблизу села 30 серпня 1650 Іван Богун розбив польське військо гетьмана Калиновського. 2 травня (або 12^[2] 1651 року біля села відбулася невелика сутичка між козацькими та польськими військами^[3].

У листопаді 1672 німецький мандрівник Ульріх фон Вердум відвідав Купчинці і залишив його опис.^[4]

За часів австрійського панування Купчинці втратили статус містечка.

У дорадянський час діяли філії українських товариств «Просвіта», «Сокіл», «Січ», «Сільський господар», «Союз українок» та інші товариства, Братство тверезості.

Розпорядженням міністра внутрішніх справ присілок «Мар'янка» 1 липня 1926 р. вилучено із сільської гміни (самоврядної громади) Купчинці Тернопільського повіту Тернопільського воєводства й утворено самоврядну адміністративну гміну^[5].

1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи Купчинці включені до новоствореної у Тернопільському повіті об'єднаної сільської гміни Яструбове^[6].

На 1 січня 1939-го в селі з 3020 жителів було 2790 українців-греко-католиків, 120 українців-латинників, 30 поляків, 30 польських колоністів міжвоєнного періоду і 50 євреїв^[7].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Купчинецької сільської громади^[8].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козівського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[9].

Remove ads

Населення

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким^[10]:

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[11]:

Більше інформації Мова, Кількість ...

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1243	99.92%
російська	1	0.08%
Усього	1244	100%

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Пам'ятки

Археологічні

Поблизу Купчинців виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.

Пам'ятники

Братська могила воїнам РА (1944),
Пам'ятник на честь загиблих. Постать воїна з автоматом, встановлена на прямокутному постаменті. Напис: «Слава воїнам-односельчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р». Перед постаментом — лавровий вінок. Матеріал — бетон, камінь-пісковик.
Пам'ятник І. Франку (1970, скульптор Іван Гончар, архітектор Борис Гаврилюк).^[12]
Пам'ятник П. Думці (1994, скульптор І. Мулярчук).
Пам'ятні хрести на честь скасування панщини, заснування Братства тверезості (1878).
Насипана символічна могила Борцям за волю України (1991).

Природничі

Орнітологічний заказник місцевого значення Канали.

Соціальна сфера

Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельні заклади.

Релігія

Є церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1899, кам'яна), капличка (1991, кам'яна).

Відомі люди

Народилися

Іван Блажкевич — педагог, культурно-освітній діяч, чоловік Іванни Блажкевич.^[13]
Ілля Блажкевич — вчений-юрист.
Ілько Блажкевич — культурно-освітній діяч.
Олександр Вільчинський — письменник^[14]
Павло Думка, В. Криса — поети, громадські діячі.
Ольга Заставецька — український вчений-географ, педагог.
Микола Косар — краєзнавець, поет-сатирик
Михайло Косар — український громадський діяч, поет, публіцист
Богдан Пастух — бібліограф, фольклорист^[15]
Петро Мороз — художник
Дмитро Стецько — український художник
Михайло Мазуркевич — американський кіноактор, спортсмен, магістр мистецтв.
Ярослав Олійник — український економіко-географ, професор, декан географічного факультету Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, член-кореспондент Академії педагогічних наук України
Ігор Починок — тренер з біатлону.
Михайло Цибулько (1949—2017) — український художник, науковець, педагог.

Пов'язані із селом

неодноразово бував Іван Франко. Зокрема на селянському вічі 1894 року, потім двічі у наступному, 1895-му, під час виборчої кампанії до австрійського парламенту 1897 року і навесні 1902.^[12]
мав маєток, проживав Гладишовський Олександер — перший секретар посольства УНР в Швейцарії, Данії.^[16]^[17]