Курилов Василь Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Курилов.

Василь Іванович Курилов (рос. Василий Иванович Курилов/біл. Васіль Іванавіч Курылаў; 30 листопада 1947, Берестя, Білоруська РСР — 12 листопада 2019) — радянський футболіст та білоруський тренер, виступав на позиції півзахисника.

Василь Курилов
Особисті дані
Повне ім'я	Василь Іванович Курилов
Народження	30 листопада 1947(1947-11-30)
	Берестя, Білоруська РСР
Смерть	12 листопада 2019(2019-11-12) (71 рік)
	Берестя, Білорусь
Зріст	180 см
Вага	72 кг
Громадянство	СРСР  Білорусь
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
	ДЮСШ-4 (Берестя)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1965 «Спартак» (Б) 1 (0) 1966—1968 «Динамо» (Мн) 27 (4) 1969—1970 «Металург» (З) 29 (3) 1971 «Авангард» (Св) ? (?) 1972 «Авангард» (Р) ? (6) 1973—1974 «Колос» (П) 30+ (14) 1975—1978 Буг/«Динамо» (Б) 153 (24)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
	СРСР (U-16)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1982 1992 1993—1994	«Динамо» (Б) «Верес» «Динамо» (Б)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Вихованець берестейської ДЮСШ-4, перший тренер — В. Ільїнковський. У 1965 році розпочав кар'єру в берестейському «Спартаку», але вже наступного сезону прийняв запрошення мінського «Динамо». У 1969 році виїхав до України, де захищав кольори запорізького «Металурга», севастопольського та рівненського «Авангардів», полтавського «Колоса». У 1975 році повернувся до рідного клубу, який на той час виступав під назвою «Буг», а згодом — «Динамо». Завершив кар'єру в 1978 році.

Кар'єра в збірній

У складі юнацької збірної СРСР переможець юніорського турніру УЄФА 1966 року.

Кар'єра тренера

Тренерську діяльність розпочав у 1978 році. Спочатку працював другим тренером, а з 1982 року директором клубу «Динамо» (Берестя). Після звільнення Івана Щокіна з травня 1982 року й до завершення сезону виконував обов'язки головного тренера команди. Протягом двох років навчався у вищій школі тренерів. Потім виїхав до Рівного, де з перервами працював на посаді директора рівненського «Авангарду», а в 1992 році перейшов на посаду головного тренера клубу, який в той час змінив свою назву на «Верес». В 1993 році повернувся до берестейського «Динамо», де спочатку допомагав тренувати клуб, а в червні 1993 року призначений головним тренером, яким керував до травня 1994 року^[1][2].

Досягнення

Як гравця

• Юнацький чемпіонат Європи (U-19)
  • Чемпіон (1): 1966

Відзнаки

• Майстер спорту СРСР: 1966