Кубарський Іван

Іван Кубарський, раніше Курочка-Армашевський Іван Григорович (15 червня 1896(18960615) — 9 серпня 1971, Торонто) — канадський художник українського походження.

Кубарський Іван
Народився	15 червня 1896(1896-06-15)
Помер	9 серпня 1971(1971-08-09) (75 років)
Діяльність	художник

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Курочка.

Закінчив Миргородський художньо-керамічний технікум (учень О. Г. Сластьона) та Українську академію мистецтв у Києві.

На сцені Київського театру опери та балету

На сцені Київського театру опери та балету ім. Т. Шевченка І. Курочка-Армашевський працював головним художником з 1928-го до 1934-го. В радянські часи його ім'я не згадувалося, оскільки під час війни художник емігрував і жив у Канаді.

Роботи І. Курочки-Армашевського в галузі сценографії цієї доби віддзеркалюють еволюцію національного театрально-декораційного мистецтва від конструктивізму, постконструктивізму до встановлення епохи «квазіреалізму», соцарту.

Стиль оформлення вистав І. Курочкою-Армашевським на початку 1930-их — декоративно-конструктивний, композиція багатьох його робіт — струнка та лаконічна, відчутне прагнення до театрально-умовної інтерпретації світу реальних речей.

Опера «Наталка Полтавка» М. Лисенка в оформленні І. Курочки-Армашевського була показана 1936 року на Декаді українського мистецтва в Москві. Урядовцям і російським знавцям «малоросійщини» сподобалася святкова і лірична, мальовнича та радісна панорама українського села, спів І. Паторжинського (Виборний), О. Петрусенко (Наталка), М. Гришка (Микола). Серед глядачів був Й. Сталін, інші кремлівські керівники. З-поміж нагороджених був І. Курочка-Армашевський («Знак Пошани»), він став одним із перших сценографів-орденоносців.

Проте І. Курочка-Армашевський не належав до кола симпатиків радянського режиму, що позначилося на його подальшій долі. Підтвердженням цього було звільнення в 1935 році з посади головного художника. Через рік він був звільнений з театру взагалі. Працював у 1936–1941 роках у театрах Вінниці, Полтави, Ворошиловграда, Нижнього Новгорода.

Повернувся він до Київського оперного театру на посаду головного художника наприкінці 1941 року.

Еміграція

Приїхавши до Німеччини, брав участь у виставках УСОМ. У 1948 році еміґрував до Канади, де жив під прізвищем Івана Кубарського.^[1]

У Канаді веде власне атальє, оформляє декорації при українських театрах. У 1948 році з митцем В. Балясом розмалював церкву в Манітобі, у 1950 році в Оттаві. Від 1952 до 1954 року розмальовував з митцями Михайлом Дмитренком і Балясом Собор Святого Володимира в Торонто.