Кутківці (Тернопіль)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кутківці.

Кутківці (пол. Kutkowce) — колишнє село, територія якого тепер входить до складу міста Тернополя і утворює однойменний район.

Кутківці Тернопіль
Кутківці Вигляд на Кутківці з парку імені Т. Шевченка
Загальна інформація
49°33′45″ пн. ш. 25°33′42″ сх. д.
Країна	Україна
Адмінодиниця	Тернопіль
Карта
Кутківці Кутківці (Тернопіль)

Розташування

Кутківці розташовані на пагорбі в західній частині міста. З півночі, сходу та півдня оточені регіональним ландшафтним парком «Загребелля».

Історія

31 січня 1522 року В. Баворовський отримав за службу від короля Сигізмунда І Старого (1467—1548) як довічний дар обидва береги річки Серет у селах Петриків і Пронятин для того, щоби створити водойму для вирощування риби.

5 квітня 1540 року Ян Амор Тарновський отримав від короля локаційний привілей на заснування міста (нині Тернопіль) на місці, званому Сопільче. 6 лютого 1545 року король примусив В. Баворовського взамін кількох сіл на Скалатщині відступити Тарновському отримані раніше береги Серету для спорудження ставу на річці. Ймовірно, В. Баворовський відступив Петриків, а брати Чистилівські — також Кутківці та Пронятин.^[1] 26 серпня 1547 року Ян Тарновський із сином Яном Кшиштофом отримав село від короля у довічне володіння. Щоб убезпечити Тарнополь (Тернопіль) від татарських нападів, Тарновський 16 травня 1548 року домігся від короля дозволу на утворення біля Пронятина (за іншими даними, біля Кутківців^[1]) ставу на Сереті, тобто на місці, де він і нині.

15 січня 1569 року на з'їзді шляхти в Любліні князь Іван-Януш Острозький отримав правом доживоття села Пронятин, Кутківці та Петриків у Теребовельському повіті.^[2]

Село, як і Тернопіль, до першої половини XIX століття було в приватних руках. За іншими даними (польського дослідника Вацлава Щиґєльського), село було королівщиною Теребовельського повіту, державцем маєтку був крайчий коронний Юзеф Потоцький (також сусіднього Пронятина).^[3] Власник «Тернопільського ключа» Францішек Коритовський набув село після смерті Юзефа Потоцького і його дружини Анни Терези з Оссолінських.

Лише 1843 року тернопільські міщани викупили місто разом з кількома навколишніми селами, які належали до магістрату, в тому числі й Кутківці^[4].

У Географічному словнику Королівства Польського вказано, що Кутківці — це село в Тернопільському повіті (тоді Королівства Галичини та Володимирії у складі Австро-Угорщини). Село знаходилося на відстані 3,7 км від Тернополя.

У селі в межах гміни мешкало 715 осіб, ще 149 — на території маєтку. Тут була греко-католицька церква і парафія. Римо-католики належали до парафії в Тернополі. В селі була однокласова народна школа. Найближче поштове відділення — в Тернополі.

17 травня 1898 року Іван Франко виступав перед мешканцями села.^[5]

У міжвоєнний період до 1934 року село утворювало окрему сільську гміну, яка 1 серпня 1934 року в рамках реформи самоврядування на підставі нового закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшла до нової сільської гміни Янівка (Тернопільський повіт Тарнопольського воєводства)^[6].

У 1958 Кутківці приєднано до Тернополя.^[7]

Вулиці

• Петра Батьківського
• Миколи Бенцаля
• Василя Болюха
• Вишнева
• Дарії Віконської
• Глибока Долина
• Золотогірська
• Лісова
• Підгірна
• Покрови
• Приміська
• Тернопільська
• Урожайна
• Хліборобна
• Яблунева

Релігія

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (УГКЦ), кілька хрестів, фігур.

Памʼятники

Споруджено памʼятний хрест на честь святої Тверезості (1874), фігура Матері Божої з Ісусом на руках та фігура святого Миколая з барельєфами святих.

Інфраструктура

Тут розташована ретрансляційна станція тернопільських радіо- і телеканалів. На півночі є тернопільський дальній пляж.

Діють дитячий садок № 32 (вул. Петра Батьківського, 6), загальноосвітня школа № 25 (вул. Хліборобна, 26), Будинок культури «Кутківці», бібліотека, десятки малих промислових підприємств і торгових закладів.

Транспорт

З іншими районами Тернополя з'єднаний автобусними маршрутами № 17 (м-н Кутківці — Центральний ринок), № 15 (Вулиця Золотогірська — Проспект Злуки — Східний масив) та № 25 (Вулиця Золотогірська — Східний масив — Проспект Злуки). Є пристань та причали тернопільських теплоходів.

Відомі люди

Уродженці

• Володимир Болєщук (нар. 1974) — український економіст, політик, військовик, громадський діяч, учасник російсько-української війни 2014—2017.
• Василь Болюх — перший командант Тернополя в часі ЗУНР.
• Мирослав Болюх — довголітній член ОУН, Закордонного представництва УГВР, член НТШ.
• Володимир Грицай (нар. 1956) — український діяч культури, керівник і диригент «Оркестри Волі».